ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Бідний працівник з млина і кішечка
Бідний працівник з млина і кішечка

Жив – був на млині старий мельник; не було у нього ні дружини, ні дітей, і служило у нього троє працівників. Пробули вони у нього кілька років, от і каже він їм одного разу:
— Я вже старий став, мені б тепер сидіти на печі, а ви ступайте по білому світу мандрувати; і хто приведе мені додому кращого коня, тому і віддам я млин, і буде той годувати мене до самої смерті.
Третій працівник був на млині кволий, і вважали вони його всі дурнем і млин йому ніяк не хотіли віддавати; та він і сам того зовсім не хотів. І пішли вони всі троє, і, підходячи до села, кажуть вони Гансу – дурневі:
— Ти вже тут залишайся; за все своє життя не дістати тобі і поганої шкапи.
Але Ганс пішов з ними далі, і коли настала ніч, прийшли вони до печери і лягли в ній спати. Двоє розумних почекали, поки Ганс засне, потім встали і пішли, а Ганса кинули, думаючи, що все правильно зробили. Ось зійшло сонце; Ганс прокинувся, бачить, що лежить він у глибокій печері; він озирнувся і крикнув:
— Господи, чого ж це я сам тут?
Він піднявся і вибрався з печери наверх і пішов в ліс; йде він і думає: "Один я залишився, всі мене кинули, як знайти мені тепер коня? " Йшов він, занурений у свої думки, і зустрів по дорозі маленьку строкату кішечку; вона ласкаво з ним заговорила:
— Ганс, куди це ти йдеш?
— Ах, та чим ти мені можеш допомогти?
— Я про твоє бажання добре знаю, – сказала кішечка, – ти хочеш щоб була у тебе красивий кінь. Іди разом зі мною і будь мені вірним слугою сім років, і я дам тобі за те коня такого красивого, якого ти за все своє життя і не бачив.
"Мабуть, це чарівна кішка, – подумав Ганс, – хотілося б мені подивитися, чи правду вона говорить." І повела вона його в свій маленький зачарований замок, і жили в ньому одні тільки кішки, і всі вони їй прислужували; вони носилися по сходах вгору і вниз і були задоволені та веселі. Увечері, коли сіли вони за стіл, три кішечки прийнялися за музику: одна грала на контрабасі, інша на скрипці, а третя сурмила у трубу і надувала щоки щосили. Коли вони поїли і стіл був вже прибраний, кішка йому й каже:
— Ну, Гансе, давай тепер з тобою потанцюємо!
— Ні, – каже він, – з кішкою танцювати я не стану, цього робити мені в житті ще жодного разу не доводилося.
— Тоді відведіть його в ліжко, – сказала вона кішкам.
І запалила йому свічку в спальні одна з кішечок, а інша стала стягати з нього черевики, третя – панчохи, і, нарешті, одна з кішечок загасила свічку. А на другий ранок вони знову з'явилися і допомогли йому встати з ліжка і одягнутися: одна натягала йому панчохи, інша зав'язувала підв'язки, третя подала йому черевики, а ще одна вмила його, а лице витерла йому хвостом. "Робити це вона вміє дуже ніжно," – зауважив Ганс. Але доводилося йому для кішки і працювати: кожен день дрова рубати, та якомога подрібніше; і для цього дали йому срібну сокиру; клин і пила були теж срібні, а колода була мідна. Ось так і колов він дрова, жив в кошачому будинку, їв та пив добре, але бачити нікого не бачив, крім строкатої кішки та різних її служниць. Ось одного разу і каже вона Гансу:
— Іди та викоси мій лужок, а трава нехай піде на сіно, – і дала вона йому срібну косу, а брусок був золотий, і веліла вона йому все це після роботи здати. Ганс пішов і зробив, що було йому сказано. Закінчивши роботу, приніс він косу, брусок і сіно додому і питає, чи не заплатить вона йому за роботу.
— Ні, – каже кішка, – ти повинен ще для мене дещо зробити; ось тут стропи та колоди срібні і сокира, косинці, скріпи – все, що треба для роботи, і все це з срібла зроблено. Хочу я побудувати собі маленький будиночок.
І вибудував Ганс їй будиночок і сказав, що все він тепер вже зробив, а коня – то у нього поки що немає.
І пройшло сім років, мов півроку. І запитала кішка, чи хоче він подивитися на її коней?
— Хочу, – відповів Ганс. І вона відкрила йому будиночок, відімкнула двері, бачить він – стоять дванадцять коней; і, ах, які вони були красиві, як блищали вони та виблискували, прямо серце раділо!
Тут дала вона йому попоїсти і попити і сказала:
— Ну, тепер іди додому, а коня твого я не дам тобі з собою, але через три дні прийду сама і приведу його тобі.
Зібрався Ганс в далеку дорогу, і вказала вона йому дорогу до млина. Але нового одягу вона йому не дала, і повинен він був повернутись додому у чому прийшов – у своїй старій, подертій куртці, що стала йому за ці сім років тісна й коротка.
Прийшов він додому, а інші два робітники теж додому повернулися, і кожен привів із собою по коню, але у одного був він сліпий, а в іншого храмий. Стали вони його питати:
— Гансе, ну, а де ж твій кінь?
— Через три дні прийде.
Посміялися вони і кажуть:
— Так, Ганс, вже якщо ти коня отримаєш, то буде він хороший!
Увійшов Ганс в кімнату, а мельник сказав йому, щоб не смів він і за стіл сідати, так як був він обірваний і весь в лахмітті, – соромно буде, якщо хтось зайде до хати. І винесли йому трохи попоїсти у двір; а коли прийшов час спати лягати, йому не дозволили лягти на ліжко, і довелося йому залізти в стайню для гусей і влягтися на жорсткій соломі.
Прокидається він вранці, – а минуло вже три дні, – і ось під'їжджає карета, запряжена шістьма кіньми, – ах, як сіяли вони, як блищали вони, як все було красиво! – І вів слуга сьомого коня, і був той кінь для бідного працівника з млина. І вийшла з тієї карети красуня – принцеса, і увійшла вона в млин; а принцеса була та сама маленька строката кішечка, якій бідний Ганс служив цілих сім років. Вона запитала мельника, де його молодший працівник?
І відповів мельник:
— Та ми й на млин-то його пустити не можемо, весь він обірваний, – он лежить він у стайні, де гуси!
І сказала тоді принцеса, щоб негайно його привели до неї. Привели Ганса, і повинен він був одежинкою своєї прикриватися, і ледве міг тіло своє прикрити лахміттям. Дістав слуга тоді пишний одяг, приодяг хлопця, і коли був він готовий, то виглядав будь – якого принца красивішим. Потім принцеса веліла показати коней, приведених двома іншими працівниками. І був один з них сліпий, а інший храмий. І веліла вона привести тоді свого сьомого коня. Як побачив мельник того коня, сказав, що такого у дворі у нього ніколи ще не бувало.
— Ось цей кінь і буде для молодшого твого працівника, – сказала принцеса.
— Тоді вже й млин буде його, – сказав мельник; але принцеса відповіла, що коня того дарує вона йому, і млин хай у нього залишається; взяла вона свого вірного Ганса, посадила його в карету і поїхала з ним разом. І поїхали вони спершу в маленький будиночок, який побудував Ганс срібною сокирою; а він, гляди, став величезним замком, і все в ньому всередині було з чистого золота і срібла; і вийшла вона заміж за Ганса, і став він багатий, – такий багатий, що на все його життя вистачило.
Ось нехай ніхто не говорить, що раз дурень, то ні на що і не придатний.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: