ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Бугай і одуд
Бугай і одуд

Де вам приємніше всього пасти своє стадо? – запитав хтось раз у старого пастуха.
— Там, пане, де трава не надто соковита і не надто суха; кращого пасовища не знайти.
— А чому це так? – запитав чоловік.
— А ви чуєте там, на лузі, глухий шум? – Відповів пастух. – Це бугай, що був колись пастухом; і одуд був пастухом теж. Розповім я вам про це казку.
Пас якось бугай свої стада на зелених, соковитих луках, де квітів було вдосталь, і від того були у нього корови здорові та міцні. А одуд ганяв свою худобу на високі голі гори, де один лише вітер ганяє пісок, і були у нього корови від того худі і ніяк не могли поправитися.
Коли наступав вечір і пастухи гнали стада додому, бугай не міг зібрати своїх корів, вони були неслухняні і від нього тікали. Кричав він: "В путь підемо! В путь підемо!", але це не допомагало, корови не слухалися його кличу. А одуд, той не міг підняти свою худобу на ноги, так як стала вона у нього худа і безсильна. "Іди – но, іди, іди!" – кричав він, але це не допомагало, корови продовжували лежати на піску.
Так воно і трапляється, якщо не має порядку. І навіть тепер, коли вони вже стадо не пасуть, бугай все кричить:
— "В путь підемо!"
А одуд:
— "Іди – но, іди, іди!"



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: