ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Три фельдшера
Три фельдшера

Мандрували по світу три фельдшера, вони вирішили, що мистецтво своє добре вивчили, і ось зайшли вони раз у корчму, де і вирішили заночувати. Господар запитав у них, звідки вони і куди шлях тримають.
— Ми мандруємо по світу, своїм мистецтвом займаємося.
— Ну, так покажіть мені хоч що-небудь з того, що ви вмієте, – сказав господар.
Ось перший з них і каже, що він може відрізати собі руку, а на ранок вона знову приросте; другий сказав, що він може вирізати у себе серце, а на ранок його знову вставити, і буде воно живе; третій сказав, що він може вирвати собі очі, а на ранок їх знову вставити і оживити.
— Якщо ви це все вмієте, – сказав господар, – значить, справу ви свою добре вивчили.
А була у них така мазь, що якщо нею що помазати, то і зростеться; баночку, в якій та мазь зберігалася, вони носили завжди при собі. Ось відрізали вони руку, вирізали серце і очі, як вони і пообіцяли, і поклали все це разом на тарілку і подали господареві. Віддав господар тарілку працівниці, звелів сховати все в шафу і берегти як слід. А мала працівниця таємну любов, був то один солдат. Ось поснули в будинку і господар, і три фельдшера, і всі інші гості, і з'явився солдат, захотілося йому чогось поїсти. Відкрила працівниця шафу і дістала йому дечого поїсти, але вона забула прикрити дверцята шафи, підсіла до столу, за яким сидів її коханий, і почали вони вести між собою розмову. Ось сидить вона така задоволена, ні про яку біду не думає, а тут підкралася в цей час кішка, помітила, що шафа стоїть відкрита, і, схопивши руку, серце і очі трьох фельдшерів, втекла. Солдат наївся, і зібралася працівниця прибирати посуд; хотіла замкнути шафу, але тут і помітила, що тарілка, яку дав їй господар, порожня.
І говорить вона з переляку своєму коханому:
— Ах, що ж мені тепер, бідній дівчині, робити? Немає ні руки, ні серця і очей. Що буде зі мною, коли настане ранок!
— Ти заспокойся, – сказав їй солдат, – я тебе з біди виручу: висить на площі злодій на шибениці, я відріжу у нього руку. Скажи, яка там була рука?
— Права.
Дала йому дівчина гострий ніж, пішов солдат, відрізав у бідного грішника праву руку і приніс її дівчині. Потім зловив солдат кішку і вирвав у неї очі; тепер не вистачало одного тільки серця.
— А чи не різали у вас чого в домі? Чи немає у вас свинячої туші в погребі?
— Є, – сказала дівчина.
— Ну, от і добре, – сказав солдат, спустився в льох і приніс свиняче серце.
Поклала все це дівчина на тарілку, поставила її в шафу, а потім спокійнісінько лягла в ліжко.
Вранці встали фельдшера і просять дівчину принести їм тарілку, на якій лежать, мовляв, рука, серце і очі. Дістала вона тарілку з шафи, і взяв перший фельдшер руку злодія, приставив її і помазав своєї маззю, і в ту ж хвилину рука до нього приросла. Взяв другий фельдшер котячі очі, вставив їх собі, і вони теж приросли. А третій вставив собі свиняче серце. Був при цьому і господар, він дивувався їх мистецтву і сказав, що подібного він ні разу не бачив і що буде їх тепер усім людям радити і розхвалювати. Потім оплатили фельдшера свій рахунок і вирушили далі.
От ідуть вони по дорозі, а той, у кого виявилося свиняче серце, все тікає від товаришів убік, а побачить де який закуток, біжить туди, починає нюхати по сторонах і сопіти, як роблять це свині. Хотіли інші двоє його утримати, але не тут-то було, він вирвався і почав забиратися в болото. Другий фельдшер теж поводив себе дивно, тер очі і говорив своїм супутникам:
— Товариші, що це зі мною сталося? Це не мої очі, я зовсім нічого не бачу, нехай хто-небудь мене веде, а не то я впаду.
Так пробиралися вони насилу до вечора і, нарешті, підійшли до іншої харчевні. Увійшли вони разом до кімнати, а сидів у цей час біля столу один багатий пан і гроші рахував. Той, у кого була рука злодія, почав навколо нього ходити, простягнув руку раз – другий, – і тільки багач відвернувся, сунув він руку в купу і набрав повну жменю грошей. Побачив це один з фельдшерів і каже:
— Товаришу, що це ти робиш? Не смій красти, як не соромно тобі!
— Е-е, – відповів той, – та що поробиш! Так руку і тягне що-небудь взяти, і виходить це мимоволі.
Ось вляглися вони потім спати, і коли вже лежали, стало настільки темно, що й руки не розгледіти. Раптом той, що з котячими очима, будить інших товаришів і каже:
— Братики, погляньте, хіба ви не бачите, що навколо нас бігають білі мишенята?
Ті піднялися, але побачити нічого не могли. От він і каже:
— З нами коїться щось недобре, мабуть, ми не своє назад отримали. Треба буде повернутися до того господаря, – він нас обдурив.
Вирушили вони на другий ранок назад в ту харчевню і сказали господареві, що отримали вони, мовляв, не те, що їм належало. У одного, мовляв, рука злодія, в іншого – котячі очі, а у третього – свиняче серце. Господар сказав, що винна в цьому, мабуть, працівниця, і вирішив її покликати, але як побачила вона тих трьох фельдшерів, втекла через чорний хід і назад не повернулася. Тоді зажадали троє фельдшерів за це у господаря багато грошей, не те, пустять вони йому в будинок червоного півня. Віддав господар їм все, що в нього було і що міг він дістати, – і з тим троє фельдшерів від нього і пішли. Їм вистачило цього на все життя, але все ж хотілося б їм більше займатися своєю справжньою справою.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: