ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Три пряхи
Три пряхи

Жила – була на світі дівчина – ледарка і прясти не хотіла, і як би мати її до того не примушувала, а змусити прясти не могла. Одного разу мати не витерпіла, розсердилася і побила доньку, а та стала голосом плакати. Як раз в цей час їхала повз королева, і коли почула плач, наказала зупинити коней, увійшла в будинок і запитала матір, за що вона так б'є свою дочку, що її крики чути навіть на вулиці. Матері соромно було розказати про лінь своєї доньки, і тому вона сказала:
— Так от ніяк її від пряжі не віджену – все хоче прясти та прясти, а я бідна і не можу для неї постійно давати льоні.
Тоді королева відповіла:
— Я найбільше люблю прясти і буваю задоволена, коли кругом мене шарудять колеса самопрялок: відпустіть вашу дочку зі мною в мій замок – там у мене льону досить, може собі прясти, скільки душі завгодно.
Мати зраділа, і королева відвезла її доньку з собою. По приїзді в замок королева повела дівчину вгору і показала їй три кімнати, знизу доверху повні чудесного льону.
— Перепряди мені весь цей льон, – сказала королева, – і коли перепрядеш, я тебе віддам заміж за мого старшого сина; не подивлюсь я і на те, що ти бідна – твоє невтомне старання замінить тобі придане.
Бідна дівчина перелякалася: вона не могла і подумати перепрясти таку кількість льону, навіть якщо б вона над ним і триста років просиділа, і працювала б з ранку і до вечора не покладаючи рук. Залишившись одна, вона стала плакати і так три дні просиділа, пальцем не шевельнула.
На третій день прийшла королева і дуже здивувалася, побачивши, що ще нічого не напрядено; але дівиця вибачалася тим, що вона все дуже сумувала за домом матері і тому не почала ще працювати. Королева її вислухала, але йдучи від неї, сказала:
— Із завтрашнього дня ти повинна почати працювати.
Коли дівчина знову залишилася одна, не знала, що їй робити, і в горі підійшла до віконця. Раптом бачить, входять у двір три баби: у однієї нога широка і плеската, в іншої нижня губа така велика, що на підборіддя відвисла, а у третьої великий палець на руці величезний!
Вони зупинилися перед вікном, поглянули вгору і запитали дівчину, про що вона горює? Вона стала скаржитися їм на свою біду, і тоді ті запропонували їй свою допомогу і сказали:
— Якщо ти нас до себе на весілля запросиш, нас не посоромишся і назвеш своїми тіточками та за стіл з гостями посадиш, то ми тобі твій льон напрядемо і притому в найкоротший час.
— Від душі буду вам рада, – відповідала дівчина, – входіть і беріться за роботу.
Тоді впустила вона цих трьох дивовижних баб до себе і в першій кімнаті з льоном влаштувала їм виїмку, в якій вони сіли і почали прясти. Одна тягнула нитку з куделі і крутила колесо, інша змочувала нитку, третя скручувала нитку і постукувала пальцем об стіл, і як не стукне, так і падає додолу пряжа, і притому тоненька.
Від королеви вона ховала своїх трьох пряль, і коли та приходила, вказувала їй тільки на купу пряжі, так що та не знала, як і розхвалити її. Коли перша кімната спорожніла, взялися за другу, а там і за третю – і ту скоренько звільнили. Потім баби – пряхи розпрощалися з дівчиною і сказали їй:
— Не забудь тільки обіцяного нам – у тому твоє щастя.
Коли дівчина показала королеві порожні кімнати і величезну купу пряжі, та стала готувати весілля, і наречений заздалегідь радів, що дружина у нього буде така майстерна і старанна, і нахвалитися нею не міг.
— У мене є три тітки, – сказала дівиця королеві, – і я від них багато добра бачила, так я і не можу забути про них; а тому дозвольте їх запросити на весілля і посадити з нами за один стіл.
Королева і наречений сказали:
— Чому б нам це не дозволити?
Коли торжество розпочалося, три тітки увійшли в залу, дуже дивно вбрані, і наречена, звертаючись до них, сказала:
— Просимо, милі тітоньки!
— Ах, – сказав наречений, – як ти можеш дружити з такими некрасивими людьми?
Потім він підійшов до однієї з трьох пряль, з широкою ступнею, і запитав:
— Чому це у вас ступня така широка?
— Від натиску, – відповідала вона, – від натиску.
Тоді наречений підійшов до іншої пряхи і запитав:
— Чому у вас губа так відвисла?
— Від змочування, – сказала вона, – від змочування.
Тут звернувся він до третьої:
— Чому у вас такий величезний палець?
— Від скручування нитки, – сказала вона, – від скручування нитки.
Королевич злякався і сказав собі: "Ну, від тепер моя красуня – дружина і не доторкнеться до колеса самопрялки.
Так і позбулася вона від необхідності прясти цю нестерпну лляну пряжу!



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: