ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Успішна торгівля
Успішна торгівля

Одного разу мужик притягнув свою корову на базар і продав її там за сім талерів. На зворотному шляху він повинен був проходити повз одного ставка, з якого далеко кругом лунало квакання жаб: "Ква, ква, ква, ква!" – "Ну так, – став він говорити сам собі, – мелють по-пустому: сім талерів я виручив, а не два!"
Підійшовши до самої води і жабам крикнув:
— Дурна ви звірина! Либонь краще за мене знаєте? Сім талерів, а не два!
А жаби-то все на своєму: "Ква, ква, ква!"
— Ну, коли ви не вірите, так я вам покажу.
Витягнув гроші з кишень і перерахував всі сім талерів, розкладаючи по двадцять чотири гроша на кожен. Проте ж жаби не зійшлися з ним в рахунку і знову тягнули ту ж пісню: "Ква, ква, ква!"
— Коли так, – крикнув мужик, розгнівавшись, – коли ви вважаєте, що знаєте справу краще за мене, так нате ж, рахуйте самі! І жбурнув їм гроші всієї купою в воду.
Він постояв на березі деякий час і мав намір був почекати, поки вони впораються з рахунком і повернуть йому гроші, але жаби наполягали на своєму, продовжуючи голосити: "Ква, ква, ква," та й грошей йому не повертали.
Почекав він ще трохи часу, поки не настав вечір і не знадобилося йому йти додому; тоді він вилаяв жаб і крикнув їм:
— Ах, ви, водохлюпниці! Ах, ви, лупаті! Роти у вас широкі і кричати ви мастаки, так що від вас у вухах тріщить, а семи талерів перерахувати не вмієте! Або ви думаєте, що так я ось тут буду стояти і чекати, поки ви з рахунком впораєтеся?
І пішов геть від ставка, а жаби йому вслід: "Ква, ква, ква," так що він і додому прийшов розсерджений.
Через деякий час виторгував він собі корову, заколов її і став розраховувати, що якби йому вдалося вигідно продати її м'ясо, він би стільки виручив за нього, скільки коштували йому обидві корови, та ще шкура у нього б залишилася.
Коли він з м'ясом під'їжджав до міста, то перед самими міськими воротами наткнувся на цілу зграю собак, які збіглися сюди. І попереду всіх величезний хорт; так і стрибав біля м'яса, і рознюхує, і гавкає: "Дай, дай, дай!"
Так як собака все стрибала і все гавкала, то мужик і сказав їй: "Ну, так! Бачу я, що ти недарма кажеш: дай, дай, а тому що говядинки хочеш … Ну, хороший же я був би, якби взяв та і віддав би тобі яловичину! "
А хорт все те ж: "Дай, дай."
— Та ти скажи мені: ти її не зжереш сама, і за товаришів своїх відповіси? – "Дай, дай," – гавкала собака. Ну, коли ти на цьому наполягаєш, так я тобі яловичину залишу; я тебе знаю і знаю, у кого ти служиш; але я тебе попереджаю: через три дні щоб мені були готові гроші, не то тобі погано доведеться: ти можеш їх мені і сюди принести.
Потім він звалив яловичину і повернув додому; собаки на неї накинулися з гучним гавкотом: "Дай, дай!"
Мужик, здалеку прислухаючись до цього гавкоту, сказав собі: "Бач, тепер всі від неї свого куска вимагають; ну, так мені за всіх одна ця велика відповість."
Коли минуло три дні, мужик подумав: "Сьогодні ввечері у мене гроші в кишені," і дуже був цим задоволений. Проте ж ніхто не приходив і грошей не виплачував. "Ні на кого-то тепер покластися не можна," сказав він, нарешті, втративши терпіння, пішов у місто до м'ясника і став від нього вимагати своїх грошей.
М'ясник спочатку думав, що він з ним жартує, але мужик сказав:
— Жарти в сторону: мені гроші потрібні! Хіба ваша велика собака три дні назад не притягла сюди мою биту корову?
Тоді м'ясник розлютився, схопився за мітлу і вигнав його геть. "Почекай – но! Сказав мужик. Є ще справедливість на світі!" і пішов в королівський замок і випросив собі у короля аудієнцію.
Привели його до короля, який сидів поруч зі своєю дочкою, і той запитав його, яка у нього проблема?
— Ах, – сказав мужик, жаби і собаки в мене забрали мою власність, а різник мене ж за це палицею прогнав, і детально розповів, як було.
Королівна, почувши його розповідь, не витримала розреготалася голосно, і король сказав йому:
— Розсудити твоєї справи я не можу; але зате ти можеш узяти дочку мою собі в дружини; вона ще зроду не сміялася, тільки от сьогодні ти її розсмішив, а я обіцяв її тому в дружини, хто зуміє її розсмішити. Ну, от і дякуй Бога за своє щастя!
— О, так я зовсім і не бажаю з нею одружитися! – Відповів мужик. – У мене вдома вже є одна дружина, та й ту одну мені дівати нікуди. Якщо я на твоїй доньці одружуся та додому повернуся, так що ж мені по куточкам їх, чи що, розставляти накажеш?
Тут король не на жарт розгнівався і сказав:
— Ти грубіян!
— Ах, пане королю! – Заперечив мужик. – Звісно справа не шовк!
— Добре, добре, – відповів король, – я тобі іншу нагороду призначу. Тепер забирайся, а днів через три повертайся, тоді тобі все п'ятсот золотих дадуть.
Коли мужик став виходити із замку, один з варти королівської сказав йому:
— Ти королівну нашу розсмішив, так вже, вірно, отримаєш за це хорошу нагороду.
— Здається, що не без того, – відповів мужик. П'ять сотень мені будуть виплачені.
— Чуєш, мужик! – Сказав солдат. – Приділи мені дещицю. Ну, куди тобі така сила-силенна грошей!
— Ну, хіба вже для тебе куди не йшло! Отримуй двісті! Так прийдеш до короля дня через три і накажи тобі саме стільки виплатити.
Єврей-лихвар, що трапився поблизу і підслухавши їхню розмову, побіг за мужиком слідом, вхопив його за одяг і каже: "Ай-ай-ай, що ви за щасливчик такий! Я вам гроші розміняю.
— Мойше, – сказав мужик, – триста ще є на твою долю, тільки виплати їх мені зараз дрібною монетою: дня через три король тобі їх сплатить.
Лихвар зрадів і виплатив мужику всю суму стертими сліпими грошами такими, що три гроша двох хороших не варті.
По закінченні трьох днів мужик згідно з наказом короля з'явився перед ним.
— Ну, знімай з нього одяг, – сказав король, – він повинен отримати свої п'ять сотень сповна.
— Ах, – сказав мужик, – ці п'ять сотень вже не належать мені: дві сотні подарував я солдату вашої варти, а за три сотні лихвар вже сплатив мені дрібними так по справедливості мені вже нічого отримувати.
І точно: з'явилися до короля солдат, і єврей і стали вимагати своєї частки в нагороді мужика, і отримали належну кількість ударів. Солдату це була справа знайома, і він виніс свою порцію ударів терпляче; а лихвар весь час жалібно кричав: Ай, ай, які міцні талери!
Король, звісно, посміявся витівці мужика, і так як гнів його пройшов, він сказав:
— Так як ти свою нагороду втратив ще раніше, ніж отримав її, то я тебе нагороджу інакше: іди в мою казну і візьми собі грошей, скільки хочеш.
Мужик не змусив себе двічі просити і набив у свої глибокі кишені, скільки влізло. Потім пішов у готель і став рахувати гроші. Лихвар туди ж за ним приповз і чув, як той бурчав собі під ніс: "Але ж цей шахрай-король все ж провів мене! Дай він мені грошей сам, так я б, по крайності, знав, що в мене є. А тепер , як я можу напевно знати, скільки я навмання у кишеню насипав?"
— Ай-ай, – залепетав про себе лихвар, – так він нешанобливо сміє говорити про нашого царя, побіжу і донесу на нього, тоді і я нагороду отримаю, і він буде покараний.
І точно, коли король почув про слова мужика, то розлютився і наказав піти і привести його. Лихвар побіг до мужика.
— Прошу, – каже, – негайно до пана короля; як є, так і ступай.
— Ні, вже я краще знаю, як до короля йти, відповів мужик. Спочатку я велю собі зшити новий одяг. Або ти думаєш, що людина, у якої так багато грошей в кишені, може йти до короля в якому-небудь мотлосі ?
Лихвар побачив, що мужик затявся і без нового вбрання до короля не піде; а тим часом, мабуть, і гнів у короля пройде: тоді ні йому нагороди, ні мужику покарання не буде. Ось він і під'їхав до мужика:
— Я можу на короткий час одяг позичити!
Мужик на це не заперечував, надів одяг і пішов в замок.
Король зажадав у мужика звіту в тих нешанобливих промовах, про які доніс йому лихвар.
— Ах, – сказав мужик, – адже всі знають: цей тип що не скаже, то збреше … Від нього хіба можна правди чекати? Адже ось він, мабуть, стане стверджувати, що я його одяг надів.
— Ай, яй! Що таке? – Закричав лихвар. Хіба одяг не мій? Хіба я не з однієї дружби вам його позичив, щоб ви могли перед паном королем з'явитися?
Почувши це, король сказав:
— Ну, кого-небудь з нас двох або мене, або мужика він все-таки надув! І наказав йому ще відрахувати дещицю битими талерами.
А мужик відправився додому і в новому одязі, і з грошима, казав собі по дорозі: "Ну, на цей раз я справу закінчив успішно."



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: