ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Час життя
Час життя

Коли Господь створив світ і зібрався визначити час життя для кожної тварини земної, з'явився осел і запитав:
— Боже, як довго я житиму?
— Тридцять років, – відповів Господь, – цього для тебе достатньо?
— Ах, Господи, – відповів осел, – це занадто довгий термін. Ти подумай про моє сумне існування: з раннього ранку і до пізньої ночі тягати вантажі, носити на млин мішки з зерном, щоб інші їли хліб, і отримувати одні тільки стусани та побої. Скороти мені час життя.
Зглянувся Господь і визначив йому жити вісімнадцять років. Пішов осел втішений, а потім з'явилася собака.
— Як довго ти хочеш жити? – Запитав її Бог. – Ослу здалося тридцять років занадто багато, а ти будеш цим задоволений?
— Господи, – відповіла собака, – невже така твоя воля? Ти подумай тільки, скільки мені доводиться бігати, адже такий довгий термін мої ноги не витримають. А якщо я втрачу голос і не зможу гавкати, і не буде в мене зубів, щоб кусати, що тоді мені залишиться? Тинятися з кутка в куток та бурчати?
Господь зрозумів, що собака права, і визначив їй термін життя в дванадцять років.
Потім прийшла мавпа.
— Тобі, мабуть, хотілося б жити тридцять років? – Запитав її Господь. – Адже працювати тобі не доводиться, як ослу і собаці, і ти завжди весела.
— Ах, господи, – відповіла мавпа, – та це тільки так тобі здається, а насправді інакше. Коли кругом всього вдосталь, у мене не буває ложки. Я повинна завжди робити веселі гримаси, корчити пики, щоб смішити людей, а коли вони кинуть мені яблуко, воно виявляється кислим. Як часто за сміхом криються сльози! Тридцяти років я не витримаю.
Бог був милостивий і дарував їй десять років життя.
З'явився нарешті чоловік. Він був веселий, здоровий і бадьорий, і став просити Бога, щоб той визначив йому термін життя.
— Ти повинен жити тридцять років, – сказав Господь, – чи достатньо для тебе цього?
— Який короткий термін! – Вигукнув чоловік. – Коли я побудую собі дім і буде палати камін в моїй оселі, коли я посаджу дерева і вони зацвітуть і стануть приносити плоди і я буду радіти життю, – тоді мені прийдеться померти! О, Боже, продовж мені термін мого життя.
— Я додам тобі вісімнадцять ослиних років, – сказав Господь.
— Цього мені мало, – заперечив чоловік.
— Тоді ти отримаєш ще дванадцять собачих років.
— І цього мало.
— Ну, так вже й бути, – сказав Господь, – я додам тобі ще десять років мавпячих, але більше ти не отримаєш.
І чоловік пішов, але був незадоволений.
Отже, живе людина сімдесят років. Перші тридцять років – це його людські роки, вони швидко проходять; в цю пору людина буває здорова, весела, працює із захопленням і радіє своєму буттю. Потім настає вісімнадцять ослиних років; тоді на неї лягає один тягар за іншим: людина повинна тягати зерно, яке годує інших, і в нагороду за вірну службу отримує тільки стусани та побої. Потім настає дванадцять собачих років; і лежить тоді людина в кутку, бурчить, і немає у неї зубів, щоб розжовувати їжу. А коли пройде і цей час, настає, нарешті, десять років мавпячих; тоді людина стає дивакуватою і недоумкуватою, робить дурниці і стає посміховиськом для дітей.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: