ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Мисливець-невдаха
Мисливець-невдаха

- Джузеппе, візьми-но рушницю та йди на лови,- якось уранці сказала одна жінка синові.- Завтра твоя сестра виходить заміж, буде весілля, й годилося б наварити поленти із заячиною.
Джузеппе взяв рушницю й вирушив на лови. Іде він, іде, аж гульк - з-під живоплоту зайчиха. Вистрибнула й гайда в поле. Націлився Джузеппе, натиснув на гашетку.
Та рушниця вигукнула людським голосом «бах!» - і куля впала на землю.
Джузеппе підняв кулю і здивовано її оглянув. Потім пильно придивився до рушниці: наче рушниця як рушниця, така самісінька, як завжди, тільки й того, що, замість стрельнути, вона дзвінко, весело мовила «бах!». Джузеппе навіть у дуло заглянув. Може, там хтось заховався? Але ж ні, дуло було порожнісіньке.
«Мама з сестрою сподіваються заячини...» - згадав Джузеппе.
Аж гульк! Знову біжить зайчиха,- тепер уже в білій фаті та у вінку з апельсинового цвіту. Сором'язливо опустивши очі, вона минула хлопця й подріботіла далі.
- Чи ти ба,- сказав сам до себе Джузеппе,- зайчиха теж виходить заміж. Нічого не вдієш, братику, доведеться застрелити фазана.
Пішов Джузеппе лісом далі. Бачить, на стежці фазан походжає, так сміливо, наче в перший день ловів, коли фазани ще не знають, що таке рушниця. Джузеппе націлився, натиснув гашетку, та рушниця тільки вигукнула двічі «бах! бах!», геть-чисто як це роблять хлопчаки, стріляючи з дерев'яної рушниці. Куля впала на землю й налякала червоних мурашок, що кинулись шукати захисту під сосною.
- Ну гаразд,- сказав Джузеппе, вже трохи розсердившись.- Хай навіть я прийду з порожньою торбою, все одно мама зрадіє.
Фазан, що, почувши оте «бах! бах!», шугнув був у гущавину, тепер знову з'явився на стежці. За ним рядочком дріботіли пташенята, кумедні-прекумедні, а позаду трюхикала їхня мама, горда й задоволена, наче їй дали першу премію.
- Іч, яка рада! - буркнув Джузеппе.- Ти, очевидно, вже давно повінчалась. А кого ж я стрілятиму?
Джузеппе уважно перезарядив рушницю й озирнувся. Навкруги не було ні душі. Тільки дрізд сидів на гілочці та свистів, ніби промовляючи: застрель мене, застрель мене.
І Джузеппе вистрілив. Але рушниця тільки вигукнула «бам!», зовсім так, як це роблять хлопчаки, коли читають пригодницьку книжку. А потім наче хтось [438] засміявся. Дрізд засвистав ще веселіше, ніби хотів сказати:
- І цілився, і стріляв, а сам облизня спіймав.
- Я цього сподівався,- мовив Джузеппе.- Мабуть, сьогодні рушниці застрайкували.
- Ну як, Джузеппе, добрі були лови? - запитала мама, коли Джузеппе вернувся додому.
- Авжеж, мамо. Впіймав я три добрих облизні. Тільки хтозна, чи смакуватимуть вони з полентою.

* Полента - кукурудзяна каша.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: