ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Собака і горобець
Собака і горобець

В однієї собаки – вівчарки господар був недобрий чоловік, і тому їй доводилося чимало терпіти голоду. Будучи не в силах виносити цей голод, собака зрештою пішла від нього.
На дорозі зустрівся з нею горобець і сказав:
— А скажи ти мені, песику – братику, чому ти так зажурився?
Собака відповідає:
— Я мучусь від голоду, а поїсти мені нічого.
І горобець сказав:
— Підемо в місто, там я тебе нагодую досхочу.
Ось і пішли вони разом в місто, і коли підійшли до м'ясної крамниці, горобець сказав:
— Постій тут, я тобі зараз шматок м'ясця з прилавка скину.
І точно: всівся на прилавок, озирнувся на всі боки, побачив, що ніхто за ним не дивиться, і до тих пір клював поки шматок не звалився на підлогу. Пес його підхопив, побіг у затишний куточок і з'їв.
Тоді горобець сказав:
— Підемо до іншої крамниці, я тобі там ще один шматок з прилавка скину, щоб ти міг насититися.
Коли ж пес і другий шматок з'їв, горобець запитав у нього:
— Ну що наївся?
— Так, м’ясця я поїв досхочу, – відповідав пес, – а от хліба у мене ще і в роті не було.
Горобець каже:
— І це тобі добудемо, іди за мною.
І повів його до крамниці хлібника, і до тих пір клював поки хлібина не звалилися з прилавка, і коли пес ще хліба захотів, повів його до іншого хлібника і там теж добув йому хліба.
Коли все це було з'їдено, горобець каже:
— Ну а тепер ситий?
— Так, – відповів пес, – і тепер ми можемо зробити маленьку прогулянку за місто.
Ось і вийшли вони разом на велику дорогу. Погода була тепла, і пес сказав:
— Втомився я, і непогано б мені поспати трохи.
— Так! Так! Засни, – відповідав горобець, – а я тим часом сяду на гілці.
Пес розкинувся на дорозі і заснув. Лежить він і спить, а по дорозі їде візник і везе у візку дві бочки вина на трійці коней. Горобець побачив, що він не хоче звертати з дороги і їде по тій колії, поперек якої лежав, розтягнувшись, пес, і закричав:
— Візник, зверни трохи в сторону, не то я тебе розіб'ю.
Візник пробурчав собі під ніс: "Подивимося, як це ти мене провчиш?" – Затьохкав бичем і перекотив повозку через пса, так що той залишився мертвим на місці.
Тоді горобець крикнув йому:
— Ти задавив мого песика – братика, так знай же: це буде тобі коштувати воза і коней!
— Ага, воза і коней! – Сказав візник. – Подивився б я, як це ти мені нашкодити можеш. І поїхав далі.
Тоді горобець підібрався під брезент, яким віз був накритий, і давай розкльовувати дірку бочки настільки, що затичка з неї вискочила; і витекло з бочки все вино, а візник того й не помітив. Коли ж він озирнувся назад і побачив, що з воза капає, то став оглядати бочки і тут тільки переконався, що одна з бочок порожня.
— Ах, який я нещасний! – Вигукнув він.
— Недостатньо ще! – Сказав йому горобець і, злетівши одному з коней на голову, виклювати йому очі.
Побачивши це, візник витягнув з-за пояса свій гак і жбурнув ним у горобця; але горобець замайорів вгору, а гак догодив коню в голову і вбив його насмерть.
— Ото не везіння! – Вигукнув він.
— Це ще не все! – Сказав горобець, і коли візник поплентався далі на своїй парі коней, горобець знову заліз під брезент, виклювати і з іншої бочки затичку і випустив з неї все вино.
Коли візник це побачив, він знову вигукнув:
— Ох біда!
Але горобець сів другому коню на голову і теж виклював очі.
Візник підбіг і накинувся на нього з гаком, але горобець замайорів вгору, гаком потрапило коню по голові і вбив його. Горобець сів і третьому коню виклював очі.
Візник в люті знову накинувся на горобця з гаком, але горобець від нього полетів, а він і третього коня убив.
— Ото халепа! – Вигукнув він.
— Це ще не все! – Відповів горобець. – Тепер я полечу вперед і вдома все у тебе розіб'ю! – І полетів вперед.
Візник кинув віз на дорозі і побіг додому пішки, гнівний і озлоблений.
— Ах, – сказав він дружині, прийшовши додому, – скільки бід на мене обрушилося: і вино у мене з бочок витекло, і всі три коні впали!
— Чоловіче! Та що це за зла пташка до нас у дім прилетіла! Вона зі всього світа птахів скликала, і всі вони накинулися на нашу пшеницю і поїдають її наввипередки.
Піднявся візник на горницю, щоб поглянути на своє поле, і побачив, що тисячі й тисячі птахів сидять на тому полі і пшеницю всю вже склювали, і горобець тут же, між птахами. Тут закричав візник:
— О Боже!
— Ще не кінець! – Відповів горобець. – Ти мені, візник, ще й життям поплатишся! – І полетів геть.
Візник, що втратив у той день все своє надбання, зійшов вниз до кімнати і сів на грубку розлючений.
А горобець тим часом присів на підвіконня і крикнув:
— Візнику, ти мені ще життям поплатишся!
Тоді візник вхопився за гак і кинувся до горобця, але тільки скло у вікні розбив, а по горобцеві не потрапив.
А горобець і в будинок влетів, і на грубку сів, і крикнув:
— Візнику, ти мені ще життям поплатишся!
Візник, зовсім знавіснілий і засліплений люттю, кинувся до печі і розбив її вщент, і метався слідом за горобцем, куди б той не сідав, і перебив все домашнє начиння, дзеркальце, лави, стіл, навіть стіни свого будинку, а горобець все від нього ухилявся.
Нарешті – таки вдалося йому вхопити горобця рукою.
— Вбий його? – сказала візнику дружина.
— Ні-і-і! – Вигукнув він. – Убити його мало! Треба його заморити болісною смертю – я проковтну його живцем!
Взяв, та й проковтнув горобця. А горобець почав у нього в шлунку літати і злетів візникові в саму горлянку, а звідти в рот, виставив з рота голову і крикнув:
— Візнику, а ти все ж поплатишся мені життям!
Тоді візник подав дружині своїй гак і сказав:
— Жінко, убий ти горобця у мене в роті!
Дружина крюком вдарила, та трохи промахнулася і попала чоловікові крюком по голові, убивши його наповал. А горобець тим часом з рота його випурхнув і полетів.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: