ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Старий Ренкранк
Старий Ренкранк

Жив – був колись на світі король, і була в нього дочка. Ось велів король зробити скляну гору і оголосив, що хто, мовляв, на цю гору вилізе, той і отримає дочку його в дружини. Був чоловік, який дуже полюбив королівну, і ось запитує він у короля, чи не можна буде йому одружитися на його дочці.
— Можна, – сказав король, – якщо ти зумієш збігти на скляну гору і не впадеш, то можеш на королівні одружитися.
Тоді королівна сказала, що вона сама хоче вибігти з ним на ту гору і підтримати його, якщо він буде падати. І ось побігли вони разом., Коли вони були вже на середині гори, посковзнулася королівна, впала, – і розкрилася під нею скляна гора, і вона провалилася в неї. Але наречений не помітив, де вона крізь гору провалилася, бо гора відразу ж закрилася.
Став наречений горювати і плакати. Король теж так засмутився, що велів розламати скляну гору – він думав, що вдасться витягнути з-під неї дочку; але не знайшли навіть і того місця, куди вона провалилася.
А провалилася королівна глибоко – глибоко під землю, у велику печеру. Там зустріла вона дідка з великою сивою бородою; він сказав їй, що якщо вона згодна бути у нього служницею і робити все, що він їй накаже, то він залишить її в живих, а не то її вб'є. Тоді вона стала виконувати все, що він їй наказував.
Старий діставав з кишені кожного ранку драбину, приставляв її до гори і підіймався по ній на гору, а драбину забирав із собою наверх. А вона повинна була варити йому обід, застилати постіль і всяку роботу виконувати. Коли він повертався додому, то кожен раз приносив з собою цілу купу золота і срібла. Прожила вона в нього багато – багато років. За цей час він зовсім вже постарів і став називати її пані Мансрот, а себе дозволив називати старим Ренкранком.
Одного разу, коли його не було вдома, королівна постелила йому постіль, приготувала вечерю, потім замкнула міцно всі вікна і двері, а маленьке віконечко нагорі відкрила, щоб світло через нього проходило.
Повернувся старий Ренкранк додому, постукав у двері і каже:
— Пані Мансрот, відчини мені двері.
— Ні, – сказала вона, – я тобі, старий Ренкранк, двері не відкрию.
Тоді він сказав:
Бідний Ренкранк стоїть на дверях
На довгих і худих ногах.
Дай мені, дівчино, щось попоїсти,
Втомився я, дай – но залізти.
— Я вечерю вже приготувала, – відповіла вона.
А він знову за своє:
Бідний Ренкранк стоїть на дверях
На довгих і худих ногах.
Дай мені, дівчино, щось попоїсти,
Втомився я, дай – но залізти.
— Постіль я тобі вже постелила, – сказала вона.
А він знову повторює своє:
Бідний Ренкранк стоїть на дверях
На довгих і худих ногах.
Дай мені, дівчино, щось попоїсти,
Втомився я, дай – но залізти.
Тут оббіг він навколо будинку і бачить, що маленьке віконечко нагорі відкрите, і подумав: "Дай – но я загляну у віконечко, подивлюся, що вона там робить, чому мені дверей не відчиняє." Зібрався він у віконечко заглянути, але довга борода йому заважала; тоді він просунув у дірку спершу свою довгу бороду і зібрався влізти в кімнату, але королівна помітила бороду, закрила віконце, зав'язала його і защемила заодно і бороду старому. Почав Ренкранк жалібно кричати і просити, щоб вона його відпустила. А вона каже, що не відпустить його, поки не дасть він їй драбину, по якій підіймався на гору. І ось – хочеш не хочеш, – а довелося йому сказати, де драбина захована. Тоді прив'язала вона довгу мотузку до віконечка, приставила до гори драбинку і вибралася по ній на землю, а віконечко залишила відкритим.
Прийшла вона до свого батька і розповіла йому про все, що з нею було. Король дуже їй зрадів, а її наречений ще більше того. Потім пішли вони на гору, розрили її і знайшли там старого Ренкранка з усім його сріблом та золотом.
Король велів старого Ренкранка вбити, а все його золото і срібло забрав собі. А королівна вийшла заміж за свого нареченого, і вони стали жити в повному достатку і в щасті.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: