ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Старий Султан
Старий Султан

Жив у мужика старий пес, і звали його Султаном. Пес постарів, і зуби всі у нього повипадали, так що він уже нічого зубами і хапати не міг.
Одного разу стояв мужик з дружиною на порозі будинку і сказав:
— Старого Султана треба завтра пристрелити – він ні на що не придатний став.
Дружині шкода було старого вірного пса, і вона сказала:
— Адже він нам вже так давно служить і завжди так добре себе вів, так можна б нам його і з милості погодувати ще.
— Ех, ти ще що вигадала! – Відповів чоловік. – У нього вже жодного зуба в роті немає, його вже жоден злодій не боїться, так вже пора з ним і покінчити. Ну, служив у нас, так за те і їжа була йому завжди гарна!
Бідний пес, неподалік від них грівся на сонці, все чув і міцно засмутився тим, що завтра має настати його останній день.
Був у нього один хороший приятель – вовк; до нього і пішов він увечері в ліс і став скаржитися.
— Чуєш, куме, – сказав вовк, – підбадьорити, я тебе в твоїй біді зможу. Я дещо придумав. Завтра ранесенько твій господар з дружиною підуть на сінокіс; вони і дитину свою візьмуть з собою, тому що в будинку нікого з нею залишити. Вони зазвичай укладають його спати близько огорожі, в тіні; і ти ляжеш там же, як би для того, щоб його оберегти. А я вибіжу з лісу, та й викраду дитину – ти за мною слідом, як би для того, щоб у мене дитину відбити. Я його впущу, а ти принесеш батькам, вони подумають, що ти дитину врятував, і з вдячності, звичайно, вже не зроблять тобі ніякого зла. Навпаки, ти знову ввійдеш в милість, і вони будуть намагатися догодити тобі у всьому.
Пропозиція сподобалася старому псові; і все, як було задумано, так і було виконано.
Батько скрикнув від жаху, коли побачив, що вовк вкрав його дитину, а коли Султан приніс дитину назад, то батько дуже зрадів, гладив старого пса і сказав:
— Тепер я тебе не обіджу і стану годувати тебе до самої твоєї смерті.
А дружині своїй наказав:
— Іди швидше додому та звари старому Султану рідкої кашки, яку б він міг їсти не пережовуючи, і принеси йому подушку з мого ліжка, я дарую цю подушку йому на ліжко.
І з тієї пори старому Султану жилося так добре, як тільки він міг побажати.
Незабаром після того вовк прийшов його провідати і зрадів разом з приятелем, що все так добре владналося.
— Проте ж, сподіваюся, куме, – сказав вовк, – що ти станеш крізь пальці дивитися, якщо я при нагоді злапаю у твого господаря жирну овечку. Часи нині важкі, і нелегко буває іноді прожити.
— В цьому на мене не розраховуй, – сказав старий пес, – я своєму господареві завжди залишуся вірним і нічого тобі не дам.
Вовк подумав, що Султан говорить це все жартома, і пробрався якось вночі, маючи намір поцупити у господаря вівцю.
Але вірний Султан гучним гавкотом попередив господаря про намір вовка: той його застав у себе на подвір'ї і погладив його ціпом проти шерсті.
Вовк ледве вислизнув і, тікаючи, закричав собаці:
— Почекай, дурний собаче, ти мені за все це заплатиш.
На наступний ранок вовк послав кабана викликати собаку на поєдинок у лісі – там повинні були вони поквитатися.
Старий Султан нікого не міг собі знайти, щоб слідили за поєдинком, крім старої кішки, та й та була тринога; як вони вийшли з будинку, так вона і пошкандибала на трьох ногах і від болю підняла, бідолаха, хвіст вгору.
Вовк і його свідок кабан вже були в призначеному місці; але коли вони побачили вдалині свого супротивника, їм здалося, що він несе з собою шаблю: за шаблю сприйняли вони піднятий вгору хвіст кішки. І кульгавість кішки здалася їм підозрілою: їм привиділося, що вона нагинається, збираючи по дорозі каміння, якими стане в них кидати. Ось і напав на них страх: кабан забрався у листя, а вовк стрибнув на дерево.
Собака і кішка, прийшовши на місце, дуже здивувалися тому, що нікого не бачать. А кабан не весь заліз у листя, кінці його вух з все ж стирчали. І в той час як кішка стала підозріло озиратися по сторонах, кабан трусонув вухами: кішці і покажись, що це миша ворушиться – вона туди стрибнула і боляче вкусила кабана за вухо. Кабан з вереском рвонувся з місця, кинувся бігти і крикнув:
— Он головний винуватець на дереві сидить.
Собака і кішка глянули вгору й побачили вовка, який засоромився своєї боягузливості і помирився зі старим Султаном.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: