ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Спритна Гретель
Спритна Гретель

Жила – була кухарка по імені Гретель; вона носила черевики з червоними каблуками, і коли виходила в них з двору, то крутилася на всі боки і була дуже задоволена собою, думаючи про себе: "Адже все ж я недурна." І коли приходила додому, то під веселу руку випивала ковток вина, а так як вино збуджує апетит, то вона пробувала найкраще з того, що вона варила. І пробувала до тих пір, поки не наїдалася, та ще й примовляла: "Як куховарці не знати, що вона готує!"
Сталося, що одного разу її господар сказав їй:
— Гретель, сьогодні ввечері прийде до мене гість; так ти приготуй мені пару курочок, та по-смачніше!
— Приготую, будьте певні, – відповідала йому Гретель.
Ось заколола вона курей, випатрала, обскубла, насадила їх на рожен і, коли завечоріло, принесла їх до вогнища, щоб засмажити.
Кури на вогні стали вже зарум'янюватися і присмажуватися, а гість все ще не приходив.
Тоді Гретель закричала господареві:
— Гість не прийде? Бо я повинна курей зняти з вогню; але шкода буде, якщо їх не тепер з’їсти, стануть вони не соковиті.
Господар відповів їй:
— Ну, так я ж сам збігаю за гостем.
Але тільки він відвернувся, Гретель негайно зняла курей з вогню і подумала: Чого мені так довго тут стояти біля вогнища і жаритися, спрагу терпіти? Хто ще їх знає, коли вони прийдуть? Тим часом збігаю я в погріб і вип’ю ковточок винця.
Ввійшла в погріб, кухоль до бочки підставила, сказала: "Ну, Гретель, благословись!" – І ковтнула добряче.
Потім повернулася на кухню, курей маслом вимазала і знову на вогонь поставила, і весело стала вертіти над вогнем.
Страва смачно пахла, і Гретель подумала: "Мабуть, чогось не вистачає, спробувати все ж не гріх! – Помацала курей і пальці облизала. – Е-е! Та які ж смачні! Просто грішно їх тепер же не з'їсти! "
Підбігла до віконця подивитися, чи не йде її господар зі своїм гостем, але нікого не було видно; підійшла знову до курей та й подумала: "Одне крильце ніби вже й підгорати стало, краще я його з'їм!"
Відрізала крильце, з'їла його, і дуже воно їй сподобалося. Як тільки вона з ним впоралася, так зараз же їй спало на думку: "Треба вже й інше крильце відрізати, а то господар помітить, що чогось бракує."
З'ївши обидва крила, вона знову підійшла до віконця подивитися, чи не йде господар, і знову його не побачила. "Хто їх знає, – подумала вона, – мабуть, й зовсім не прийдуть або зайшли куди – небудь … Е, Гретель, та чого тобі тривожитися! Одну вже почала…, треба і закінчити, навіщо пропадати Божому дару? "
Ось і збігала вона швиденько ще разок в льох і порядком там винця випила, і дуже смачно в своє задоволення доїла одну курочку.
Коли і після цього господар не повернувся додому, Гретель стала і на іншу курку поглядати і сказала: "Де одна помістилася, там і іншій знайдеться місце. Адже обидві вони – пара! Коли ту з'їла, так і цю залишати нічого! Та й якщо я ще трохи вип'ю, це, мабуть, теж не зашкодить! "
І ще разок заглянула вона в льох, ще випила винця і потім з’їла другу курку. У той час, як вона другою курочкою ласувала, повернувся господар додому і крикнув їй:
— Швидше, Гретель! Гість мій йде ззаду!
— Слухаю, пане, – відповіла Гретель, – все зараз буде готово!
Господар заглянув чи накритий стіл, взяв великий ніж, яким збирався розрізати курей, і на ходу став точити його.
Тим часом і гість підійшов, і ввічливо постукав біля вхідних дверей. Гретель підбігла до дверей подивитися, хто стукає, і коли побачила, що стукає гість, вона негайно приклала пальця до губ і сказала:
— Тсс! Тихіше! І постарайтеся скоріше звідси забратися, бо якщо вас тут мій господар впіймає, буде вам біда! Хоч він вас і кликав на вечерю, але у нього інше на думці: він збирається відрізати вам обидва вуха. чи не бажаєте послухати, як він ніж точить?
Гість прислухався і стрімголов кинувся зі сходів …
А Гретель, не будь дурна, побігла до господаря і давай щосили кричати:
— Гарного ви гостя запросили, нічого сказати!
— Та що таке, Гретель? Що хочеш ти сказати?
— Та як же? Адже я вам тільки що хотіла курей подати на стіл, а він у мене їх вихопив, та й втік!
— Яка прикрість! – Сказав господар, якому стало шкода славних курей. – Ну хоч би одну мені залишив, щоб було чим мені повечеряти.
І він став кричати услід гостю, аби той повернувся, але гість прикинувся, що він глухий, і тільки ще більше додав ходу, щохвилини озираючись назад.
Тоді господар сам пустився за гостем бігти навздогін, все ще тримаючи ніж у руці, і кричав йому вслід:
— Одну тільки! Тільки одну!
— Він хотів цим дати зрозуміти, щоб гість залишив йому одну курочку.
А гостю почулося, що він кричить: "Одне тільки! Тільки одне!"
Він подумав, що мова йде про одне з його вух, і мчав щодуху, щоб донести до дому вуха в цілості.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: