ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Мужичок
Мужичок

В одному селі всі мужики були багаті – пребагаті, і тільки один з них був бідняком; того вони так і прозвали мужичок. Не було в нього ні корови, ні грошей на покупку її; а між тим і він, і його дружина так хотіли б корівку мати!
Одного разу чоловік і сказав дружині:
— Чуєш, що мені в голову спало! Адже хресний наш – тесляр: нехай би він нам телятка з дерева вирізав та темною фарбою його зафарбував би, щоб воно на всіх інших телят схожий був, авось він у нас з часом підросте і приведе нам корівку.
Дружині ідея чоловіка сподобалася, і хресний вирізав телятка з дерева, і пофарбував його як слід, і навіть голову йому приладнав так, що вона могла опускатися, ніби теля траву щипає.
Коли на другий ранок корів погнали в поле, мужичок закликав до себе пастуха в будинок і каже йому:
— Ось бачиш, і у мене є телятко, тільки воно маленьке ще й доводиться його на руках носити.
Пастух сказав:
— Ну, добре! – Взяв теля на руки, виніс його на пасовище і поставив його на траву.
Телятко все і стояло на траві, нахиливши голову, наче їв її, і пастух сказав про нього:
— Цей бідолаха сам побіжить – адже он як траву наминає!
Вечером, збираючись гнати стадо додому, пастух сказав теляті:
— Коли можеш цілий день на ногах вистояти та наїдатися досхочу, так зможеш і бігати сам, я не збираюся тебе на руках додому тягти!
А мужичок тим часом стояв перед хатою і чекав свого телятка; як побачив, що пастух через село жене стадо, а його теляти не видно, він підбіг до пастуха і почав розпитувати де воно.
Пастух відповів:
— Так все ще стоїть на пасовищі і їсть – не хотів від трави відірватись і йти зі мною.
Мужичок каже:
— Ось що вигадав! Прижени мені зараз мою скотинку!
Пішли вони разом назад на пасовище, але, видно, хтось вкрав теля – ніде його не було.
— Видно, забіг куди – небудь! – сказав у виправдання собі пастух.
— Та, ні, мене не проведеш! – Сказав мужичок і потягнув пастуха до сільського судді, який присудив, що пастух за свою необережність повинен віддати мужичку корову замість загубленого теляти.
Ось нарешті у мужичка і у його дружини з'явилася давно бажана корова. Вони від душі їй раділи, та біда в тому, що не було у них корму і нічим було корову годувати … Ну, і довелося її заколоти.
М'ясо посолили, а мужичок пішов у місто шкуру з корови продавати, щоб на виручені від продажу гроші замовити хрещеному ще одне теля.
По дорозі зайшов він на млин і бачить: сидить ворон з поламаними крилами … Він над вороном зглянувся, підняв його з землі і загорнув у коров'ячу шкуру. Але так як погода раптом змінилася, піднявся бурхливий вихор і пішов дощ, то він і не міг іти далі, повернувся на млин і попросив притулок від негоди.
А жінка мельника одна була вдома і сказала мужичку:
— Он, лягай, мабуть, на соломі, – і на вечерю дала йому тільки хліба з сиром.
Мужичок поїв і ліг на соломі, а шкуру коров'ячу поклав біля себе. Жінка мельника подумала: Ну, він, мабуть, втомився і вже заснув!
А між тим прийшов до неї її, старий приятель, місцевий міліцейський, якого мельник терпіти не міг. Вона прийняла його ласкаво і каже йому:
— Чоловіка мого, який тебе не любить, вдома немає, так ми з тобою сьогодні пригостимся на славу!
Мужичок, як почув "пригостимся," так і став гніваєтися на жінку, яка змусила його задовольнятися на вечерю тільки хлібом і сиром. І бачить він – що вона нанесла на стіл всякої всячини: і гаряче, і салат, і тістечко, і вино!
Тільки вони сіли за стіл і збиралися їсти, хтось постукав…"Ах, батюшки! Та це мій чоловік!"
Жваво сховала вона гаряче в грубку, вино – в ліжко, салат – на ліжко, тістечко – під ліжко, а міліцейського – в шафу в сінях.
Потім відчинила чоловікові двері, та й каже:
— Ну, слава Богу, що ти повернувся! Ось погодка наче кінець світу!
А мельник побачив мужичка на соломі і запитав:
— А цей молодець звідки?
— Ах, цей молодець прийшов сюди в дощ і бурю і просив притулку; от і дала йому хліба з сиром та поклала його на солому.
— Ну, що ж, – сказав чоловік, – я проти, нічого не маю … Але давай же мені скоріше щось поїсти!
— Та немає в мене нічого, крім хліба і сиру, – сказала дружина.
— Я буду і цим задоволений: давай хоч хліба з сиром!
А потім сказав мужичок:
— Іди сюди, поїш зі мною.
Мужичка не змусив двічі повторювати, встав і став з ним їсти. Тут мельник побачив коров'ячу шкуру, що лежала на підлозі, в яку загорнутий був ворон, і запитав:
— А що це в тебе таке?
— Там у мене провісник сидить! – Сказав мужичок.
— А чи не може він і мені що – небудь погадати? – Запитав мельник.
— Чому б ні? Тільки попереджаю: він пророкує тільки чотири рази поспіль, а п'ятий про себе залишає.
Мельник поцікавився подивитися, як це відбувається, і сказав мужичку:
— Ну, ну, нехай передбачить що – небудь.
Тоді мужичок придушив пальцем ворона в потилицю, так що той закаркав:
— КРР! Карр!
— Це він що сказав? – Запитав мельник.
— А, по – перше-то, він сказав, що в тебе вино заховано в ліжку.
— Ах, бреше! – Вигукнув мельник, пішов до ліжка і, точно, знайшов вино в ліжку.
— А ну ще, – підбивав мельник.
Мужичок знову змусив ворона покаркати і сказав:
— По – друге, він сказав, що в печі твоїй є гаряча страва.
— Ах, бреше! – Вигукнув той і пішов до печі, знайшов гаряче.
Мужичок і ще змусив ворона пророкувати і сказав:
— По – третє, він сказав, що в тебе салат стоїть на ліжку.
— Зараз подивлюся! – Вигукнув мельник, пішов і, точно, знайшов салат.
Нарешті мужичок ще раз придушив ворона в голову так, що той закаркав, і сказав:
— По – четверте, він сказав, що в тебе тістечко стоїть під ліжком.
І тістечко мельник знайшов.
Тут вже мельник сів з мужичком за стіл, а жінка, на смерть перелякана передбаченнями ворона, лягла в ліжко і всі ключі приховала.
Мельнику дуже б хотілося почути і п'яте пророкування ворона, але мужичок сказав:
— Вже ми спочатку все це з'їмо спокійно, тому що п'яте пророкування у нього завжди буває недобрим.
Коли вони все з'їли, між ними почався торг: скільки дасть мельник за п'яте пророкування ворона? І торгувалися вони довго, поки не зійшлися на трьохстах талерах.
Тоді вже мужичок ще раз придушив ворона, та так, що той голосно – преголосно закаркав … Мельник і запитав:
— А що він сказав?
— Він сказав, що в сінях в твоїй шафі засів сам диявол!
— Ну, треба диявола звідти вигнати! – Сказав мельник і відчинив двері на вулицю.
Довелося жінці давати ключ від шафи, а мужичок її відімкнув. Тоді міліціонер з горошком викотився звідти.
А мельник запевняв:
— Сам, нечистого, на власні очі бачив – він і був там!
Мужичок на другий ранок вибрався з дому зі своїми трьомастами талерами – та й пішов!
У себе мужичок зажив розкошуючи – вибудував собі гарненький будиночок, і мужики про нього говорили:
— Мужичок наш, видно, там побував, де золото з неба на землю снігом сиплеться і гроші гребуть лопатами.
Проте ж мужичка повели до судді, який запитав його, звідки у нього взялося багатство.
Той відповів:
— Так я свою коров'ячу шкуру в місті за триста талерів продав.
Як почули про це мужики, так захотілося і їм таке зробити; всі побігли додому, перекололи своїх корів і здерли з них шкури, щоб продати їх в місті за так дорого.
Суддя ще заставив, щоб його служниця йшла вперед всіх в місто. Коли вона прийшла в місто до купця, той дав їй за шкуру не більше трьох талерів; а коли прийшли всі інші, то він їм став давати ще менш і сказав:
— А що я з цими всіма шкурами буду робити?
Ось і розгнівалися мужики на мужичка за те, що він їх так спритно провів; захотіли помститися йому і поскаржилися судді на те, що той їх обдурив. Ні в чому не винного мужичка засудили до смерті й вирішили скинути його вводу, запхавши його в бочку.
Вивели його за село і здали на руки міліцейському, який повинен був подбати про виконання вироку.
Коли мужичок залишився наодинці з міліціонером і глянув йому в обличчя, то впізнав того приятеля, який у жінки мельника в гостях був.
— Ну, – сказав він, – я вас з шафи визволив, так вже ви, як хочете, а звільніть мене з цієї проклятої бочки.
А тут якраз пастух гнав стадо повз, а він пастуха знав, що йому вже давно хотілося стати суддею; от мужичок і закричав щосили:
— Ні! Ні за що цього не зроблю, якби навіть весь світ того побажав – ні, не зроблю!
Пастух, почувши це, підійшов і запитав:
— Що ти задумав? Чого ти ні за що не хочеш зробити?
Мужичок і сказав йому:
— Так от, хочуть мене призначити суддею, якщо я сяду в цю бочку! .. Та ні – не сяду!
Тут пастух сказав:
— Якщо тільки це потрібно, щоб бути суддею, так я б зараз сів у бочку!
— Так якщо хочеш сісти в бочку, так і сідай: будеш суддею!
Пастух, предовольний, сів у бочку, а мужичок кришку в бочці забив; а потім підійшов до стада на місце пастуха та й погнав його спокійнісінько.
А міліціонер відправився до мужиків і сказав їм, що все зробив. Тут вони прийшли і покотили бочку до води. Бочка вже покотилася, а пастух і крикнув з неї:
— Я вельми охоче прийму на себе посаду судді!
Мужики подумали, що це їм мужичок кричить, і стали говорити між собою:
— Ще б ти не прийняв! Та тільки ти спочатку там внизу щось роздивись, – і скотили бочку в воду.
Потім попрямували вони додому, і коли прийшли в село, то першим їм попався назустріч – хто ж? Мужичок! Жене собі спокійнісінько стадо корів і виглядає веселим і задоволеним.
Мужики здивувалися і стали говорити:
— Та звідки ж ти взявся? Невже з води виліз?
— Ну, звичайно! – Відповів той. – Спочатку я занурився глибоко – глибоко, на саме дно; там вибив кришку бочки і виліз з неї, і бачу: кругом все луки, зелені – презелені, а на них корів багато, ось я звідти і прихопив собі стадо.
— А там мабуть і ще залишилося їх багато? – Запитали мужики.
— О, так! Дуже багато.
Тоді мужики і домовилися між собою, що всі вони теж добудуть собі звідти корів – кожен по стаду; а суддя кричить:
— І я вперед всіх!
Пішли вони разом до води, а день був ясний, і по блакитному небу пливли хмарки схожі на корів; вони і у воді відбивалися, і мужики так і заволали:
— Ось вони! Корови! По дну під водою так і бродять!
Суддя навіть вперед протиснувся і каже:
— Я перший кинуся, щоб там озирнутися.
Та в воду бух, тільки вода забулькала …
А мужикам і покажись, що він їм сказав:
— За мною, хлопці! – Вся юрба кинулася слідом за ним у воду…
Так все село й вимерло; а мужичок зажив багато – пребагато.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: