ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Могутній Ганс
Могутній Ганс

Жили одного разу чоловік і дружина, і був у них один тільки хлопчик; жили вони в далекій пустельній долині. Сталося так, що мати пішла одного разу в ліс збирати ялиновий хмиз і взяла разом з собою маленького Ганса, якому було два роки. А сталося це у весняну пору, і хлопчина радів, дивлячись на квіти; а мати йшла в ліс все далі й далі. Раптом з – за кущів вискочили два розбійника, схопили матір і дитину і відвели їх у глиб темного лісу, де роками не проходив жоден чоловік. Стала бідна жінка просити і благати розбійників, щоб вони її відпустили, але серце у них було кам'яне: вони не слухали ні прохань її, ні скарг і гнали усе далі, в саму гущавину лісову.
І пробиралися вони так близько двох годин через чагарники та колючі зарості, і прийшли, нарешті, до скелі, і були там двері; постукали туди розбійники, і двері перед ними відкрилася. Довелося їм іти по довгому, темному підземеллі, і прийшли вони у велику печеру, освітлену вогнем. На стіні висіли мечі, шаблі і різна зброя для розбою – вони виблискували при світлі вогню, а посередині стояв чорний стіл, за яким сиділо четверо інших розбійників; вони зайняті були грою, а на головному місці сидів їхній отаман. Побачивши жінку, він підійшов, заговорив з нею і сказав, щоб вона не турбувалася і не боялася, що вони, мовляв, не зроблять їй нічого поганого, і запропонував їй вести у них господарство; і якщо буде вона справлятися, то їй погано у них не буде. Потім дали їй трохи поїсти і вказали постіль, де вона може спати зі своєю дитиною.
Багато років пробула жінка у розбійників, і Ганс за цей час встиг вирости і стати сильним. Мати розповідала йому різні історії і вчила його читати по старій лицарської книзі, знайденій нею в печері.
Коли Гансу виповнилося дев'ять років, зробив він собі з ялинки міцну палицю і сховав її за ліжко, потім прийшов до матері і каже:
— Мамо, розкажи мені, хто мій батько; я хочу неодмінно про це дізнатися.
Але мати мовчала і не хотіла йому говорити, боячись, як би він не занудьгував по дому; до того ж вона знала, що злі розбійники ніколи не випустять звідси Ганса; і серце у неї розривалося від горя, що Ганс ніколи не зможе повернутися до свого батька.
Одного разу вночі, коли розбійники повернулися додому після розбійного набігу, Ганс витягнув свою палицю, встав перед отаманом і сказав:
— Тепер я хочу знати, хто мій батько; якщо ти не відповіси мені негайно, то я тебе вб'ю.
Засміявся отаман і дав Гансу такого ляпаса, що той під стіл покотився. Піднявся Ганс, змовчав і подумав: "Гаразд, вже рік я почекаю, а там знову спробую, – може, потім краще вдасться." Ось минув рік, він витягнув знову свою палицю, витер з неї пил, подивився на неї і сказав: "Палка моя міцна і послушна." Вночі повернулися розбійники додому, стали вино розпивати кухоль за кухлем і, нарешті, захмеліли. Дістав тоді Ганс свою палицю, підійшов до отамана і каже:
— Скажи, хто мій батько?
Дав йому отаман знову ляпаса, що Ганс під стіл покотився; але незабаром, піднявся і кинувся на отамана і його розбійників і побив їх так, що вони й ворохнутися не могли. А мати стояла в кутку, дивуючись його хоробрості і силі. Коли Ганс розправився з розбійниками, підійшов він до матері і говорить:
— Бачиш, було нелегко, ну, а тепер хочу я знати, хто мій батько.
— Синочку, – відповіла мати, – давай звідси підемо і будемо його розшукувати, доки не відшукаємо.
Вона дістала в отамана ключ від вхідних дверей, а Ганс притягнув великий мішок з – під борошна, набив його доверху золотом, сріблом та іншими гарними речами і взяв його на плечі. Вони покинули печеру; і як здивувався Ганс, коли, вийшовши наверх з темноти, побачив він ліс зелений, квіти і птахів і ранкове сонце на небі! І він стояв і всьому дивувався, ніби був не зовсім в своєму розумі. Мати стала шукати дорогу додому, і через кілька годин вони щасливо добралися до своєї самотньої долини і підійшли до хатинки. Батько сидів біля порога; впізнавши свою дружину і почувши, що Ганс його син теж із нею, він на радощах розплакався, – адже він вважав їх давним – давно вже померлими. Хоча Гансу було всього лише дванадцять років, але він був на цілу голову вище свого батька. Ось увійшли вони разом в хатинку, і тільки поклав Ганс свій мішок на лежанку, як почав весь будинок тріщати, розвалилася грубка, і тріснула підлога, і важкий мішок провалився в льох.
— Господи, спаси ти нас і помилуй! – Вигукнув батько. – Так ти ж завалив нашу хатинку.
— Тату, нічого вам засмучуватися, – став заспокоювати його Ганс, – адже в мішку щось куди більше, ніж треба, для того щоб побудувати новий будинок.
І заходився батько разом з Гансом будувати новий будинок, худобу заводити, землю купувати і господарювати. Ганс орав землю, і коли йшов він за плугом і упирався в нього руками, то бикам і тягнути було нічого.
На іншу весну Ганс і каже:
— Тату, нехай всі гроші у вас залишаються, а мені веліть зробити семипудову палицю, і піду я з нею в чужі краї і землі.
Коли палиця була готова, Ганс покинув будинок свого батька, вирушив у дорогу і прийшов у дрімучий і темний ліс. І ось почув він – щось тріщить і ламається, озирнувся, бачить – стоїть ялина, знизу доверху в канат скручена; подивився він наверх і побачив здоровенного хлопця, який схопив дерево і скручував його, як вербовий прут.
— Гей! – Крикнув Ганс. – Що ти там нагорі робиш?
Хлопець відповів:
— Так ось вчора зібрав я цілий оберемок хмизу і хочу сплести собі з нього мотузку.
"Це мені подобається, – подумав Ганс, – у цього сили вистачає," і він крикнув йому:
— Кинь ти цю справу, підемо краще разом зі мною.
Хлопець спустився з дерева і виявився вищим за Ганса на цілу голову, – але і той ж теж був чималого зросту.
— Тепер я буду називати тебе ялиновий Крутило, – сказав Ганс. І пішли вони разом.
Раптом чують – хтось стукає, немов б'є молотком, та так сильно, що від кожного удару вся земля здригається. Підійшли вони до величезної скелі, бачать – стоїть поруч з нею велетень і відколює кулаком великі шматки каменю. Ганс запитав, що він тут робить, а той каже:
— Так от вночі спати мені хочеться, а тут лізуть до мене всякі ведмеді, вовки та інша дрібнота; ходять тут та обнюхують і заважають мені спати, – так от хочу я збудувати собі будинок і буду спати в ньому спокійно.
"Е-е, – подумав Ганс, – і цього можна теж, мабуть, з собою взяти," і каже:
— Кинь ти це діло і йди краще зі мною, буду я кликати тебе Скалотесом.
Той погодився, і всі вони рушили по лісі далі. І всюди, куди вони приходили, дикі звірі лякалися їх і тікали. Увечері підійшли вони до старого пустого замку, піднялися наверх і вляглися спати у залі. На другий ранок вийшов Ганс в сад і бачить, що він весь здичавів і поріс терном і диким чагарником. Коли він йшов по саду, кинувся на нього дикий кабан, але він вдарив його своєю палицею, і той упав замертво додолу. Потім звалив він його на плечі і приніс наверх в замок; насадивши кабана на шомпур, вони засмажили його і залишилися дуже задоволені; вони домовилися, що кожен день, по черзі, двоє з них будуть ходити на полювання, а один буде залишатися вдома і готувати їжу, кожному по дев'ять фунтів м'яса.
У перший день вдома залишився ялиновий Крутило, а Ганс разом зі Скалотесом пішли на полювання. Коли ялиновий Крутило займався господарством, з'явився до нього в замок маленький, старий, весь зморщений чоловічок і зажадав собі м'яса.
— Забирайся геть, проноза, – відповів йому ялиновий Крутило, – не дам я тобі ніякого м'яса.
Але яким було здивування того, коли маленький, непримітний чоловічок кинувся на нього з кулаками і став так спритно його бити, що він і захищатися не зміг і впав, ледве дихаючи, на землю. Чоловічок пішов тільки тоді, коли зігнав на ньому всю свою злість.
Коли двоє інших повернулися додому з полювання, ялиновий Крутило не сказав їм ні слова про старого чоловічка і про побої, які він отримав, і вирішив так: "От нехай залишаться вони вдома і самі спробують, яке змагатися з цим маленьким скребком," – і одна ця думка доставляла йому задоволення.
На другий день вдома залишився Скалотес, і з ним сталося те ж саме, що і з ялиновим Крутилом, – з ним так само жорстоко розправився чоловічок за те, що він не хотів дати йому м'яса.
Коли двоє інших повернулися під вечір додому, подивився Крутило на Скалотеса і зрозумів, що довелося тому пережити; але обидва вони промовчали і подумали: "Нехай і Ганс тієї ж каші покуштує."
На третій день вдома довелося залишатися Гансу; він займався на кухні куховарством, і ось, коли він стояв біля котла і знімав з нього піну, з'явився чоловічок і зажадав, щоб він дав йому шматок м'яса. Ганс подумав: "Та це, мабуть, бідний домовик; дам я йому від свого шматка, щоб інших не обділяти," і подав йому шматок м'яса. Карлик з'їв і зажадав м'яса ще; добрий Ганс дав йому ще й сказав:
— Я даю тобі хороший шматок, будь цим задоволений.
Але карлик зажадав і втретє.
— Ти стаєш, однак, безсовісним, – сказав Ганс і не дав йому нічого.
Тоді злий карлик хотів було скочити на нього і вчинити з ним так само, як з Крутилом і Скалотесом, але не на того він напав. Ганс дав йому кілька стусанів, і той скотився зі сходів. Ганс хотів було за ним погнатися, але перескочив через нього, впав і розтягнувся на весь зріст. Коли він піднявся, то карлика і слід вже прохолов. Ганс побіг за ним у ліс і бачив, як той заповз в печеру. Ганс повернувся додому, але те місце, куди зник карлик, він добре запам’ятав.
Двоє інших, повернувшись додому, стали дивуватися, що Гансу зійшло все так благополучно. Він розповів їм, що з ним сталося, і ті не стали більше мовчати і зізналися, що і з ними трапилося те ж саме. Ганс посміявся і сказав:
— Так вам і слід за те, що ви були такі скупі; а соромно адже: ви такі великі, а дали себе побити карлику.
Потім взяли вони кошик і канат і попрямували всі втрьох до печери, де сховався карлик, і спустили Ганса з його палицею в кошику вниз. Опустився Ганс на дно печери і знайшов вхід; відкрив його, бачить – сидить там дівчина, писана красуня, така вже прекрасна, що ні в казці сказати, ні пером описати. І сидить біля неї карлик, ощирився на Ганса, як мавпа. І була дівчина закута в ланцюги, і так на нього сумно подивилася, що Гансу стало її шкода, і він подумав: "Я повинен її від цього злого карлика звільнити," і він ударив його своєю палицею, і той упав замертво додолу. І зараз звалилися з дівчини ланцюга, і Ганс був захоплений її красою. Вона розповіла йому, що вона королівна, що викрав її з дому розбійник – граф і замкнув тут, в скелях, за те, що вона не хотіла його полюбити; і поставив граф карлика, щоб стеріг він її, і багато доставив він їй горя і страждань. Потім посадив Ганс дівчину в кошик і велів тягнути її наверх. Коли кошик знову опустився в печеру, то Ганс, не довіряючи своїм товаришам, подумав: "Вони вже й так один раз мене обдурили, нічого не сказавши про карлика, і почому знати, що вони там проти мене замишляють?" І він поклав тоді в корзину свою палицю, – і добре, що він так зробив: тільки піднявся кошик до половини, як скинули вони його вниз, і якби Ганс сидів у ньому, то не минути б йому вірної смерті.
Але як йому вибратися з печери, він не знав, і став він роздумувати і придумувати, але нічого надумати не міг.
— А сумно мені, однак, – сказав він, – що доводиться тут загинути.
Ходив він і роздумував, і ось підійшов знову до кімнати, де колись сиділа дівчина, і помітив у карлика на пальці кільце, і воно блищало й сяяло. Зняв він його і надів собі на палець; повернув його навколо пальця, – і раптом почув над головою шум. Подивився він наверх і побачив дух повітря, який злетівся до нього і сказав, що він його повелитель, і запитав, що він йому накаже. Ганс спочатку мало не вмлів, але потім сказав, щоб він підняв його нагору… і він злетів увись.
Коли він опинився нагорі, то там нікого не виявилося, і, увійшовши в замок, він теж нікого не знайшов. Ялиновий Крутило і Скалотес зникли і забрали з собою прекрасну дівчину. Але Ганс знову повернув кільце, і з'явився дух повітря і сказав йому, що ті двоє знаходяться на морі. Ганс гнався за ними слідом, без відпочинку, і нарешті потрапив він на берег і побачив далеко – далеко в морі кораблик, на якому пливли його віроломні супутники. У люті кинувся він, не довго роздумуючи, зі своєю палицею в море і поплив, але семипудова палиця тягнула його вниз, і він став уже тонути. Але він вчасно повернув кільце, і з'явився знову дух повітря і переніс його швидко, як блискавка, на кораблик. Підняв він свою палицю і віддав належне своїм віроломним товаришам, скинув їх у море; а сам поплив з дівчиною далі, яка була дуже налякана; ось звільнив він її вдруге і привіз додому до своїх батька та матері, одружився на красуні дівчині, і всі дуже і дуже раділи.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: