ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Місяць
Місяць

Давним – давно була така земля, де ніч завжди була темною і небо було чорним покровом укрите, – а все тому, що там ніколи не сходив місяць і не сяяла в темряві жодна зірка. На початку створення світу досить було й одного каганця. І ось вирушили одного разу з того боку четверо хлопців мандрувати. Прийшли вони в іншу державу, а там ввечері, як тільки сонце сховається за горами, сходить на дубі сіяючий круг і розсіює повсюди своє світло. І при світлі можна все добре бачити і розрізняти, хоча світло і не таке яскраве, як у сонця.
Зупинилися мандрівники і запитують у прохожого селянина, що це за світло.
— Та це місяць! – Відповів він їм. – Наш сільський староста купив його за три талера і прив'язав до дуба. Треба в нього кожен день підливати масла і тримати його в чистоті і порядку, щоб він завжди світив яскраво. За це отримує він з нас щотижня по талера.
Поїхав селянин далі, а один з хлопців і каже:
— Цю масляну лампу ми могли б пустити в діло: адже вдома у нас є дуб, такий же великий, як і цей, і ми могли б її повісити на ньому. От була б радість, якби нам не доводилося блукати в пітьмі!
— Знаєте що? – Сказав другий. – Давайте дістанемо віз і коней і заберемо звідси місяць. А вони тут куплять собі інший.
— Я вмію добре лазити, – сказав третій, – я його дістану!
Четвертий привів віз і коней, а третій піднявся на дерево, зробив в місяці дірку, просунув у неї мотузку і спустив її вниз. Коли сяюча куля лежала уже на возі, вони накрили її, щоб ніхто не помітив крадіжки. Вони благополучно привезли місяць до себе на батьківщину і повісили на високому дубу. Старі й малі – всі раділи, коли нова лампа стала висвітлювати кругом всі поля та світила в світлиці. Вийшли карлики з гірських печер, а маленькі домовики в своїх червоних кофтах стали вести на луках хоровод.
Четверо молодців дбали про те, щоб було в місяці масла достатньо, поправляли гніт і отримували за це щотижня талер.
Але ось, нарешті, зробилися вони вже немічними старими, і коли один з них захворів і побачив, що смерть вже близька, він розпорядився, щоб четверту частину місяця, як приналежну йому власність, поклали з ним разом в труну. Коли він помер, сільський староста піднявся на дерево і відрізав садовими ножицями чверть місяця і поклав її в труну. І стало місячного світла менше, але це було ледве помітно. Коли помер другий, поклали йому в труну другу чверть, і світла стало ще менше. Але ще слабше він став світити після смерті третього, який взяв теж свою частину, а помер четвертий – і настала знову темрява. Вийдуть люди ввечері без ліхтаря і натикаються один на одного лобами.
Коли частини місяця в пеклі знову з'єдналися, то там, де колись була завжди темрява, стало світліше, і мертві заворушилися і прокинулися від сну. Вони здивувалися, що можуть знову бачити; місячного світла було для них достатньо, адже очі у них ослабли, і вони не могли переносити яскравого сонця. Вони піднялися, повеселішали і почали знову жити як і раніше. Одні з них почали грати й танцювати, а інші кинулися по барах, стали вимагати собі вина і напилися допьяна; почали між собою сваритися і лаятися і пустили в хід свої кийки, і всі побилися. Шум ставав все сильніше і сильніше і дійшов, нарешті, до самого неба.
Святий Петро, що стояв на варті біля небесних воріт, подумав, що пекло підняло повстання, і він закликав тоді небесні сили, які повинні були прогнати злого ворога, у випадку якщо він напав би на житло праведників. Але ворог не з'явився, і сів тоді святий Петро на свого коня і попрямував через небесні ворота в пекло. Там заспокоїв він мерців, звелів їм лягти знову в свої труни і взяв із собою місяць і повісив його високо – високо на небі.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: