ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Незвичайний музикант
Незвичайний музикант

Жив – був незвичайний музикант, і сталося йому одного разу одному йти по лісі, і думав він всю дорогу про все, а коли він все вже передумав, то сказав собі: "Нудно мені тут у лісі одному дай я собі якогось товариша знайду. "І витягнув з – за спини скрипку і заграв на ній так, що гул пішов між дерев.
Небагато часу пройшло, бачить, біжить до нього вовк з гущавини.
— Вовк до мене біжить! Такого товариша мені не треба, – сказав музикант. Проте ж вовк наблизився до нього і каже:
— Чоловіче, що ти це тут таке гарне награвав? Я б і сам хотів такій музиці навчитися.
— Навчитися? – Відповів музикант. – Можна, ти тільки повинен все те робити, що я тобі накажу.
— О, так я тобі, як учень в майстру, в усьому буду слухняний, – відповів вовк.
Музикант велів йому за собою слідувати, і коли вони пройшли частину шляху разом, то прийшли до старого дуба, який був всередині порожній, а посередині дав тріщину.
— Ось, дивись, – сказав музикант, – якщо хочеш навчитися грати на скрипці, то поклади передні лапи в цю тріщину.
Вовк скорився, а музикант швидко схопився за камінь і одним ударом так міцно забив йому обидві лапи в тріщину, що той повинен був тут і залишитися, як бранець на прив'язі.
— Почекай тут, поки я знову сюди не прийду, – сказав музикант і пішов своєю дорогою.
Через деякий час знову сказав він собі: "Мені тут в лісі нудно, я собі іншого товариша знайду," – взявся за скрипку, і знову її звук пролунав у лісі.
Звідки не візьмись, лисиця з – за дерев вийшла.
— А! Лисиця сюди біжить! – Сказав музикант. – І такий товариш мені не потрібен.
А лисиця підійшла до нього і заговорила:
— Чоловіче, що ти це таке гарне награвав? Я б і сама цьому повчитися хотіла.
— Не важко і вивчитися, – сказав музикант, – ти тільки повинна виконувати все, що я тобі накажу.
— О, пан музикант! Відповідала лисиця. Я тебе буду слухатися, як учень слухає майстра.
— Так іди за мною, – сказав музикант.
Пройшовши частину шляху разом, вони вийшли на стежку, по обидва боки якої росли високі кущі. Тут музикант зупинився, з одного боку стежки нагнув горіхове деревце вершиною до землі і на самий його кінчик ногою наступив; а потім і з іншого боку нагнув точно так само ще одне деревце і сказав:
— Ну, ось, лисонько, якщо ти хочеш у мене чогось навчитися, так дай мені ліву передню лапу.
Лисиця скорилася, і музикант прив'язав їй ліву лапу до деревця.
— Лисонько, – сказав він потім, – тепер давай праву лапу.
І ту прив'язав до іншого деревця. І коли він, уважно оглянувши вузли, переконався в тому, що вони зав'язані міцно, то випустив деревця з – під ніг ті розігнулися і підійняли лисоньку вгору …
Захиталася голубонько, закрутилася!
— Почекай тут, поки я сюди знову повернуся! – Сказав музикант і пішов своєю дорогою.
І знову сказав він собі: "Нудно мені в лісі, треба мені знайти товариша," – взявся за скрипку, і звуки її знову оголосили ліс.
А з лісу заєць біжить.
— Ну, заєць біжить! – Сказав музикант. – Цього я теж не хотів би в товариші.
— Музико! – Сказав зайчик. – Що це ти таке награвав? Я б і сам цього не проти навчитися.
— Вивчитися неважко, – сказав музикант, – вся сила в тому, щоб ти виконував всі мої накази.
— О, пане музикант, – сказав зайчик, – та я тобі буду коритися як учень своєму майстру!
Пішли вони дорогою, дійшли до галявини в лісі, посеред якої росла осика. Музикант прив'язав зайчику довгу тасьму на шию, а іншим кінцем закріпив її до осики.
— Ну,швидко обскачи разів двадцять кругом дерева, – крикнув музикант
І зайчик послухався, і коли він двадцять разів обскакав кругом дерева, то тасьма двадцять разів кругом дерева обкрутилася, і зайчик виявився до нього міцно – міцно прив'язаним і міг тягнути і рватися скільки завгодно тільки тасьма в'їдалася йому в м'яку шию.
— Ну, от і чекай, коли я повернуся сюди! – Сказав музикант і пішов далі.
А вовк тим часом і бився, і рвався, і зубом камінь пробував, і домігся – таки того, що вивільнив лапи і витягнув їх з щілини дуба. Злий і нервовим поспішив він слідом за музикантом, готовий розтерзати його. Як забачила його лисиця, давай верещати і кричати, що є сили:
— Брате вовче, прийди мені на допомогу, мене музикант обдурив!
Вовк пригнув деревця донизу, перегриз мотузки і звільнив лисицю, яка пішла разом з ним і теж хотіла помститися музикантові. По дорозі знайшли вони і зайця, прив'язаного до осики, також звільнили і його, і потім вже всі разом почали шукати свого ворога.
Музикант, між тим, на шляху своєму через ліс ще раз заграв на своїй скрипці, і на цей раз йому пощастило. Звуки його скрипки почув бідняк – дроворуб, який залишив свою роботу і прийшов з сокирою під пахвою слухати музику.
— Ну ось нарешті йде до мене справжній товариш! – Сказав музикант. – Я ж людину шукав, а не диких звірів.
І заграв так прекрасно, так душевно, що бідняк – дроворуб і з місця зійти не міг, немов зачарований, і на серці в нього було так радісно.
Як раз в цей час підійшли і вовк, і лисиця, і заєць, і дроворуб відразу запримітив, що у них недобре на думці. Тоді підняв він свою блискучу сокиру й виступив вперед, як би бажаючи висловити: "Хто нападе на нього тому зі мною доведеться мати справу."
Тоді звірі злякалися і побігли назад у ліс, а музикант ще пограв в подяку дроворубові за захист і пішов своїм шляхом.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: