ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Підземний чоловічок
Підземний чоловічок

Жив колись на світі багатий – пребагатий король, і було у нього три дочки, які кожен день гуляли в саду королівського замку. І ось король, великий любитель всяких плодових дерев, сказав їм:
— Того, хто наважиться зірвати хоч одне яблучко з яблунь, я силою чар полоню на сто сажнів під землю.
Коли прийшла осінь, зачервоніло на одному дереві яблука, немов кров.
Королівни ходили кожен день під те дерево і дивилися, чи не стряхне вітром з нього хоч одне яблучко, так як їм зроду не траплялося жодного яблучка з'їсти, а між тим на дереві яблук було так багато, що воно ломилося під їхньою вагою, і гілки його висіли до самої землі.
Ось і захотілося молодшій королівні покуштувати хоч одне яблучко, і вона сказала своїм сестрам:
— Наш батько занадто нас любить, щоб над нами виконати своє закляття; я думаю, що обіцяне їм покарання може відноситися тільки до чужих людей.
І при цих словах зірвала велике яблуко, підбігла до сестер і сказала:
— Скуштуйте, милі сестрички, я в житті ще не їла нічого смачнішого.
Тоді й дві інші сестриці відкусили від того ж яблука по шматочку – і негайно всі три провалилися під землю так глибоко, що і півнячого кукурікання їм не було чути.
Коли настав час обіду і король збирався сісти за стіл, дочок його ніде не можна було відшукати; сам він їх шукав і по замку, і по саду, проте ж знайти ніяк не міг. Він був так цим засмучений, що оголосив по всій країні: хто відшукає його дочок, той нехай вибере собі якусь з них за дружину.
Ось і взялося за пошуки багато молодих людей, тим більше, що сестер всі любили – вони були лагідні з усіма і дуже красиві.
Серед інших вийшли на пошуки і три мисливця, проїздивши днів вісім, приїхали до великого замку; в тому замку були красиві покої, і в одному з них був накритий стіл, а на ньому поставлено багато всяких страв, які були ще настільки гарячі, що від них пар ішов, хоча у всьому замку і не видно, і не чути було ні душі людської.
Ось прочекали вони півдня, не сміючи взятися за ці страви, а страви все не охолоджувались. Нарешті голод взяв своє: вони сіли за стіл і поїли, а потім вирішили між собою, що залишаться жити в замку і за жеребом один буде вдома, а двоє інших – на пошуках королеви. Кинули жереб, і випало старшому залишатися в замку.
На другий день двоє молодших братів пішли на пошуки, а старший залишився в замку.
У самий полудень прийшов до нього маленький чоловічок і попросив у нього шматочок хліба; старший взяв хліб, відрізав йому великий шмат, і в той час, коли він подавав шмат чоловічкові, той впустив його і просив юнака йому той шмат підняти. Юнак хотів йому підняти, але коли став нагинатися, чоловічок раптом схопив палицю і почав його бити.
На другий день залишився вдома другий брат, і з тим сталося те ж саме.
Коли інші два брата повернулися ввечері в замок, старший і запитав другого:
— Ну, що? Як ся маєш?
— Ох, гірше й бути не можна, – відповів другий брат старшому.
Тут і стали вони один одному скаржитися на те, що з ними трапилося; а молодшому вони про те нічого не сказали, бо вони його терпіти не могли і називали дурним Гансом.
На третій день залишився вдома молодший, і до нього теж прийшов той же маленький чоловічок і попросив у нього шматок хліба; молодший йому подав, а той впустив шматок і попросив підняти.
Тоді юнак сказав чоловічку:
— Що-о? Ти не можеш сам підняти того шматка? Якщо ти для свого насущного хліба нагнутися не можеш, так тебе ним і годувати не варто.
Чоловічок розізлився, почувши це, і наполягав, щоб юнак підняв йому шматок хліба; а юнак схопив його за комір і добряче побив.
Тоді чоловічок став кричати:
— Не бий, не бий і відпусти мене, тоді я тобі скажу, де знаходяться королівни.
Почувши це, юнак перестав його бити, а чоловічок розповів йому, що він живе під землею, що їх там багато, і попросив його за ним піти, обіцяючи показати йому, де знаходяться королівни.
І привів він його до глибокого колодязя, в якому зовсім не було води. Тут сказав йому чоловічок:
— Знаю я, що твої брати зле проти тебе говорять, а тому раджу тобі: якщо хочеш звільнити королівн, то йди на цю справу один. Обидва твої брата теж охоче хотіли б добути їх з – під землі, але вони не захочуть піддавати себе небезпеці, а ти візьми велику корзину, сідай в неї зі своїм мисливським ножем і дзвіночком і вели опустити себе в колодязь; внизу побачиш три кімнати: у кожній з них сидить по королівні, і кожну королівну сторожить багатоголовий дракон … Цим драконам ти повинен відрубати всі голови.
Сказавши все це, підземний чоловічок зник.
Увечері повернулися старші брати і запитали молодшого, як він поживає. Він відповів:
— Поки нічого! – І цілком щиро розповів їм, як приходив до нього чоловічок, і все, що між ними тоді сталося, а потім розказав їм і те, що чоловічок вказав йому, де слід шукати дівчат.
Брати на це розізлилися і позеленіли від злості.
На другий ранок пішли вони до колодязя і кинули жереб – кому першому сідати в корзину. І випав жереб старшому.
Він сказав:
— Якщо я подзвоню в дзвіночок, то ви повинні мене швидше наверх витягнути.
І як тільки вони його трохи опустили в колодязь, він уже задзвонив, щоб його знову підняли наверх.
Тоді на його місце сів другий, але і той вчинив так само: ледь його трохи опустили, він заволав.
Коли ж прийшла черга молодшого, він дав себе опустити на саме дно колодязя.
Вийшовши з кошика, він узяв свій мисливський ніж, підійшов до перших дверей і почав прислухатися, і виразно почув, як дракон хропів за дверима.
Тихенько відчинивши двері, він побачив в кімнаті одну з королівн, а біля неї дев'ятиглавий дракона, який поклав їй свою голову на коліна.
Взяв він свій ніж і відсік всі дев'ять голів дракона. Королівна схопилася, кинулась його обіймати й цілувати, а потім зняла з себе намисто з чистого золота і наділа йому на шию.
Потім пішов він за другою королівною, яку стеріг семиголовий дракон, і тому відрубав всі голови і спас її; нарешті відправився за третьою, молодшою, яку стеріг чотириголовий дракон, і того обезголовив.
І всі королівни дуже раділи своєму визволенню, обіймали, і цілували його.
От і став він дзвонити так голосно, що нагорі його почули. Посадив він всіх трьох королівн одну за другою в кошик і велів їх піднімати вгору.
Коли ж до нього самого дійшла черга, тоді прийшли йому на пам'ять слова чоловічка про те, що його брати на нього зло тримають. Ось він і взяв великий камінь, поклав його замість себе в корзину, і коли корзина піднялася до половини, підступні брати обрізали мотузку, і звалився кошик з каменем на дно.
Уявивши собі, що молодший брат їх вбився, старші брати підхопили королев і побігли з ними від колодязя додому, взявши з них клятву, що вони перед батьком назвуть їх обох своїми рятівниками.
Потім, прийшовши до короля, вони зажадали собі королеву в дружини. А між тим молодший брат ходив, засмучений, по підземеллю і думав, що йому тут і померти доведеться; і раптом кинулася йому в очі флейта, що висіла на стіні. "Навіщо ти тут висиш? – Подумав він. – Тут нікому не до веселощів!"
Подивився він і на голови драконів і промовив про себе: "І ви теж мені допомогти не можете!"
І знову став ходити взад і вперед по кімнатах, так що і підлога гладкою стала від його ходіння.
Потім, трохи розсіявши свої похмурі думки, зняв він флейту зі стіни і заграв на ній – і раптом з’явилося в кімнату багато маленьких підземних чоловічків, і чим більше він грав, тим більше їх набиралося …
І награвав він на флейті до тих пір, поки їх не набралася повна кімната.
І запитали його, чого він бажає; а він і сказав їм, що бажає піднятися на землю, на Божий світ. Тоді вони ж його підхопили і винесли через колодязь на землю.
Опинившись на землі, він пішов в королівський замок, де щойно зібралися грати весілля однієї з королівн, і пройшов прямо в ту кімнату, де сидів король зі своїми трьома дочками. Коли королівни його побачили, то знепритомніли.
Король був так цим розгніваний, що наказав негайно посадити його у в'язницю, припустивши, що він зробив яке – небудь зло його дочкам.
Коли ж королівни знову отямилися, то стали просити короля, щоб він звільнив юнака з ув'язнення.
Король запитав їх, чому вони за нього просять, а вони відповіли йому, що не сміють цього йому сказати; але батько сказав їм:
— Ну, не мені розкажете, так розкажете стінам.
А сам зійшов вниз, та й підслухав те, що вони говорили.
Тоді наказав він обох старших братів повісити на одній шибениці, а за молодшого видав молодшу дочку …
Я на тому весіллі був і мед – пиво пив, та танцювали скляні черевики – Дзинь! – Об камінь і розбив …



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: