ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Про розумного кравця
Про розумного кравця

Жила – була колись принцеса, і дуже вже була вона горда: прийде до неї, бувало, наречений, і почне вона загадувати йому загадки; а якщо він їх не розгадає, то посміється вона над ним і геть прожене. І веліла вона оголосити, що хто загадку її розгадає, то за того вона і заміж вийде: нехай, мовляв, приходить до неї всякий, хто забажає.
Ось, нарешті, і знайшлося троє кравців; двоє старших вважали, що вони майстри великі, справу свою знають, і тут теж, мабуть, промаху не дадуть. А третій – був людиною на вигляд непоказною і порядний тюхтій, та й у ремеслі своїм не мастак, але він думав, що в цій справі вийде йому щастя, а то звідки ж і взятися щастю? Ось і кажуть йому двоє старших:
— Так залишайся ти краще вдома, а то зі своїм знанням не далеко підеш.
Але той збити себе з пантелику не дав і відповів, що він готовий головою ручатися, що з цим він впорається; і ось він сміливо рушив у дорогу, немов весь світ йому належав.
Ось з'явилися вони втрьох до принцеси і оголосили, щоб задала вона їм свої загадки, – люди, мовляв, прийшли тлумачні та досвідчені, і розум у них такий тонкий, що у вушко голки протягнути можна.
І каже їм принцеса:
— Є у мене на голові два різнокольорових волоса, – так якого ж вони кольору?
— Якщо в цьому вся загадка, – сказав перший кравець, – то ось тобі і розгадка: один чорний, другий білий, як про сукні – чорна з цяткою.
І відповіла принцеса:
— Ти розгадав невірно, хай відповідає другий.
І відповів тоді другий:
— Вже якщо не чорний і не білий, то каштановий і рудий – точно, як у мого батька святковий сюртук.
— І ти розгадав невірно, – сказала принцеса, – хай відповідає третій, – цей, я бачу, знає напевно.
Ось виступив сміливо кравець і каже:
— У принцеси на голові один волосся срібний, а інший золотий, – ось якого вони кольору!
Почула це принцеса, зблідла від страху, чуть не зомліла, тому що він вірно розгадав. А була вона твердо впевнена що жодній людині на світі тієї загадки не розгадати. Прийшла вона в себе і каже:
— Того, що ти розгадав, ще мало, щоб пішла я за тебе заміж; ти повинен будеш виконати ще щось. Лежить у мене в сараї ведмідь, ось ти і проведи з ним цілу ніч; а коли я вранці встану і побачу, що ти живий, тоді ти на мені і одружишся.
Вона думала таким чином звільнитися від кравця, – адже не було ще такої людини, яка, потрапивши в лапи до ведмедя, живою би залишилася. Але той не злякався, він охоче погодився і сказав:
— Сміливо задумано – рахуйте, що пів справи зроблено.
Ось настав вечір, і привели кравчика до ведмедя. Ведмідь вже зібрався кинутися на маленького чоловічка і привітатися з ним гарненько своєю лапою.
— Гей ти, тихше, тихше, – сказав кравець, – я вже тебе заспокою, – і він дістав спокійнісінько з кишені горіхів, розкусив їх і почав їсти.
Побачив це ведмідь, захотілося йому тих горіхів покуштувати. Поліз кравець в кишеню і подав йому їх цілу жменю; але були то не горіхи, а камінчики. Сунув ведмідь їх в пащу, почав гризти, – гризе, а розгризти ніяк не може. "Ех, – подумав він, – що це я за такий дурний телепень, і горіхів розгризти не вмію," і каже він кравцю:
— Послухай, розлупи ти мені горіха.
— Ось ти який, – мовив кравець, – паща у тебе он яка велика, а маленького горішка розгризти не вмієш!
Взяв він камінь, але замість нього сунув собі в рот горіх, і – клац! – Той розколовся.
— Треба буде ще раз спробувати, – сказав ведмідь, – бачу я що зараз усе получиться.
І дав кравець йому знову каменів. Став ведмідь гризти щосили, але нічого у нього не получалося. Тут витягнув кравець скрипку і почав на ній награвати. Почув ведмідь музику, не міг втриматися, почав танцювати. Потанцював він небагато, і це йому так сподобалося, що він запитав кравчика:
— Послухай, а чи важко грати на скрипці?
— Так зовсім легко, ось дивись, – сюди кладу я пальці лівої руки, а правою смичком воджу, і ось воно як весело виходить: гоп-гоп-гоп, тра-ля-ля-ля!
— Ось так би грати на скрипці, – сказав ведмідь, – і мені б хотілося, можна було б танцювати, коли прийде охота. Навчи ти мене грати! Що ти на це скажеш?
— З великим задоволенням, якщо є в тебе до того здібності. Ану, покажи мені свої лапи. Е, та вони в тебе занадто довгі, треба буде кігті трохи пообрізувати.
Ось він приніс лещата, а ведмідь і поклав у них свої лапи; тут кравець і ну їх закручувати, та якомога міцніше, і каже:
— Тепер почекай, поки я принесу ножиці, – і, залишивши ведмедя ревіти скільки йому влізе, ліг у кутку на солому і заснув.
Почула ввечері принцеса, як реве ведмідь, і подумала, що реве він від радості, покінчивши з кравцем. Встала вона на ранок безтурботна і задоволена, але глянула в сарай, бачить – стоїть кравець, веселий і здоровий, поруч з ведмедем і відчуває себе, як риба у воді. Що тут було їй сказати? Адже в присутності всіх вона дала йому обіцянку; і звелів тоді король подати карету, і повинна була принцеса відправитися разом з кравцем до церкви і з ним повінчатися. Тільки вони сіли в карету, а ті двоє кравців стали заздрити щастю свого приятеля; і було у них серце зле, увійшли вони в сарай і звільнили ведмедя з лещат. У люті кинувся ведмідь слідом за каретою. Почула принцеса, що ведмідь сопе та реве, стало їй страшно, і вона закричала:
— Ах, це женеться за нами ведмідь, він хоче тебе розірвати!
Тут кравець швидко придумав, що йому робити: встав він на голову, висунув ноги у вікно карети і закричав:
— Бачиш лещата? Якщо ти не заберешся по – доброму, то потрапиш в них знову!
Як побачив це ведмідь, повернувся і втік геть. А кравець поїхав собі спокійнісінько до церкви і обвінчався з принцесою, і жив з нею він щасливо, немов жайворонок польовий.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: