ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Ріпа
Ріпа

Жили два брати, і обидва були солдатами, але один з них був багатий, а інший бідний. Ось і задумав бідний від своєї бідності звільнитися, кинув службу і пішов у землероби. Зорав, проборонував своє поле і засіяв його насінням ріпи. Насіння зійшло, і виросла на полі між іншими одна ріпа – велика – превелика і товста, і все ще росла … Її можна було б назвати царицею над усіма ріпами, тому що такої ще ніколи не бувало, та навряд чи й буде.
Під кінець вона вже так розрослася, що одна могла собою зайняти цілий візок, і то два воли ледве б тягли, і селянин сам не знав, що йому з тою ріпою робити, і на щастя йому або на нещастя вона такою вродилася.
Став він роздумувати: "Продати її – трохи за неї отримаєш, а самому її з’істи – так я і від інших, дрібних ріпок ситий буду … Хіба от що: Не піднести мені її королю в подарунок?"
Ось і вирвав він її і поклав на візок, запряг двох волів, привіз ріпу до двору і подарував королю.
— Що це за дивина така? – Запитав король. – Бачив я багато чудового на своєму віку, але такого чудовиська ніколи не бачив. З якого насіння така ріпа вродити могла? Або вже це тобі одному вдача, і ти вже один такий щасливчик?
— О ні, – сказав селянин, – щасливчиком я ніколи не був: я просто бідняк – солдат; нічим мені було харчуватися, от і покинув я службу і почав землю орати. Є у мене і ще брат, багатий, і вам, государ , він відомий; а у мене нічого немає, от і забутий я всіма.
Король над бідняком зглянувся і сказав:
— З бідністю своєю ти розпрощаєшся і так будеш мною обдарований, що зрівняєшся зі своїм багатим братом.
І подарував йому багато грошей, земель, луки і стада і таким багатієм його зробив, що інший брат з ним за багатством і рівнятися не міг.
Коли цей багатий щось почув, що вдалося його братові однієї ріпкою розбагатіти, позаздрив він братові і став думати, як би йому теж домогтися такого щастя.
Але тільки він задумав справу набагато краще злагодити: захопив з собою золото і красивих коней і все це звіз королю в подарунок, думаючи, що той його за це віддячить як слід: "Адже вже якщо брату так багато за одну ріпу отримати довелося, так я в накладі не залишуся? "
Король прийняв подарунок і сказав, що не знає, чому йому віддарувати, хіба що подарувати йому дивовижну ріпу. Ось і змушений був багатий брат звалити ріпу свого брата на віз і везти додому.
Удома він вже не знав, на кому б йому вилити свою злість! І ось надумав він свого брата вбити: найняв вбивць, посадив їх у засідку, а сам пішов до брата і каже:
— Братик, я знаю місце де є скарб, підемо разом, відкопаємо його і поділимо навпіл.
Брат погодився і пішов без усякого побоювання. Коли ж вони дійшли до засідки, наймані вбивці на нього накинулися, зв'язали його і збиралися вже вішати його на дерево, як раптом пролунав далеко гучний спів і тупіт копит … Розбійники перелякалися, сунули свою жертву в мішок, підійняли мішок на дерево і кинулися бігти стрімголов.
Опинившись в мішку, селянин бився, бився і домігся того, що проробив у мішку дірку і висунув з неї голову. А той, що по дорозі їхав і що так налякав розбійників, був не хто інший, як мандрівний студент – молодий хлопець, який, весело наспівуючи свою пісеньку, їхав через ліс по дорозі.
Коли селянин побачив, хто по дорозі проїжджає, він і крикнув:
— Вітаю тебе, друже!
Студент став озиратися, не знаючи, звідки це почувся йому голос, і нарешті запитав:
— Хто мене кличе?
Тоді той з мішка відповідав йому:
— Поглянь наверх, я тут сиджу в мішку премудрості: за короткий час я тут встиг придбати чудові знання, і перед тими знаннями всі школи у світі ніщо! Ще трохи, і я закінчу свою науку, зійду вниз і буду всіх людей мудрішим. Я розумію зірки і небесні знамення, і віяння вітру, вмію обчислювати пісок морський, вмію лікувати всі хвороби, знаю і силу всіх трав, знаю назви всіх птахів і всіх каменів. О, якби ти міг хоч на мить тут опинитися, ти дізнався б, яка солодкість виникає з мішка мудрості!
Студент, почувши це, рота роззявив і каже:
— Благословен той час, коли я тебе зустрів! Чи не можна мені хоч ненадовго побути в мішку мудрості?
А той, нагорі, зробив вигляд, що пускає його в мішок неохоче, і сказав:
— Ненадовго я тебе, мабуть, сюди і пущу, за гроші і за добре слово; але тобі доведеться прочекати ще годину, мені ще дечого залишилося повчитися .
Прочекавши небагато, студенту надоїло і став проситися в мішок, вже дуже велика була його жага знання!
Тут наш хитрун прикинувся, ніби він, нарешті, вилазить на його прохання, і сказав:
— Щоб я міг вийти з місця мудрості, ти повинен дбайливо спустити мішок по мотузці, тоді й увійдеш в нього.
Студент спустив його, визволив з мішка і крикнув:
— Ну, тепер скоріш підіймав мене наверх!
І тут уже хотів у мішок залізти.
— Стій! – Крикнув хитрун. – Не так ти лізеш!
Сунув його в мішок головою, зав'язав міцно і підняв на дерево; а потім струснув його, примовляючи:
— Ну що, як, приятелю? Либонь, вже відчуваєш приплив мудрості..? Так і посидь же там, поки не порозумієш!
Сів на коня студента, поїхав додому та через годинку вже надіслав когось спустити дурня з дерева.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: