ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Корольок
Корольок

У стародавні часи в кожного звуку було своє значення. Коли гуркотів ковальський молот, він кличе:
"За-кле-пати! За-кле-пати!"
Коли поскрипував столярський рубанок, він говорив:
"Ти стружи! Ти стружи! Ти стружи!"
А коли починали постукувати млинові колеса, вони говорили:
"Бог на поміч! Бог на поміч!"
А якщо мельник опинявся обманщиком, вони казали верхньонімецькою говіркою і запитували спочатку повільно:
"Хто там? Хто там?" – А потім швидко відповідали:
"Мельник! Мельник!" – І нарешті зовсім швидко, скоромовкою:
"Краде зухвало, краде зухвало, та з восьмушки три шостих!"
У ті часи у птахів була теж своя мова, і її розумів кожен, а тепер вона звучить як щебет, писк або посвист, а у інших – як музика без слів.
І ось подумали птиці, що залишатися їм більше без господаря неможливо, і вони вирішили вибрати зі своїх же кого-небудь в королі. Тільки одна чайка була проти цього: вона жила вільною і вільною хотіла померти, і ось в страху літала всюди і кричала:
"Як мені бути? Як мені бути?"
Залетіла вона в глухі непрохідні болота і не стала з тієї пори серед своїх і показуватися.
Тоді вирішили птиці обговорити цю справу як слід і в один прекрасний травневий ранок зібралися всі разом з лісів і полів – орел і зяблик, сова і ворона, жайворонок і горобець. Чи варто всіх їх тут перераховувати? З'явилися навіть зозуля і бугай. Курка нічого про це не чула, і вона стала дивуватися такому великому збіговиську. "Що це, що це таке, що це та-ке?" – Закудкудакала вона, але півень заспокоїв свою дорогу квочку і розповів їй про те, що вони затіяли.
Було вирішено, що королем повинен стати той, хто зможе злетіти вище всіх. Як тільки почула про це жаба, що сиділа в кущах, вона почала передвіщати: "Мокро, мокро, ква-ква-ква! Мокро, мокро, мокро, ква-ква-ква!" – Вона вважала, що чимало сліз через це буде пролито. Але сказала ворона: "Кар! Яка дурниця!" – Мовляв, все обійдеться добре.
І було вирішено, що слід негайно ж, в цей прекрасний ранок, і почати політ, щоб ніхто потім не смів говорити: "Я міг би злетіти ще вище, та настав вечір, і не получилось."
І ось на даний знак піднялася вся зграя в повітря. Понеслася з поля пилюка, і був великий шум, свист і ляскання крил; і було схоже здалеку, ніби рухається чорна хмара. Але маленькі птахи незабаром відстали, далі летіти вони не змогли і опустилися знову на землю. Птахи, які побільше, ті трималися довше, але ніхто не міг зрівнятися з орлом: він піднявся так високо, що міг би, мабуть, виклювати очі самому сонцю. Побачив він, що інші не зможуть долетіти до нього наверх, і подумав: "Навіщо мені підніматися вище, я все одно вже король," і він почав спускатися вниз. Птахи, що були внизу вигукнули разом:
— Ти повинен бути нашим королем, ніхто не злетів вище тебе!
— Крім мене, – крикнула маленька пташка, у якої не було імені: вона заховалася в пір'я на грудях у орла. І так як вона не втомилася, то вона злетіла і піднялася так високо, що могла побачити Бога, що сидить на своєму престолі.
Але злетівши так високо, вона склала крила, спустилася вниз і крикнула пронизливим голосом:
— Корольок – я!
— Це ти наш король? – Гнівно вигукнули птиці. – Ти хитрістю і вивертами злетіла так високо.
І вони висунули іншу умову: той буде королем, хто глибше всіх забереться під землю.
Як заплескав тут гусак своїми широкими крилами, кинувшись на своє пасовище! Швидко вирив яму півень! А качка, та вчинила хитріше всіх, вона стрибнула в яму, але вивихнула собі обидві ноги і, перевалюючись з боку на бік, пошкандибала до ближнього ставку, вигукуючи: "Яке нещастя! Яке нещастя!"
А безіменна пташка вишукала собі мишачу нірку, забралася туди і тоненьким своїм голоском закричала звідти:
— А корольок-то я!
— Це ти наш король? – Вигукнули птиці, розгнівавшись. – Ти думаєш, твої хитрощі чогось варті?
І вони вирішили тримати її в тій норі під замком і там заморити її голодом. Поставили вони в сторожа сову: якщо життя їй миле, нехай шахрайку не випускає. Але ось настав вечір, і птахи втомилися від напружених польотів і вляглися з дружинами і дітьми спати. Залишилася у мишачої нори одна лише сова, вона пильно вдивлялась в неї своїми великими очима. Але втомилася і вона подумала: "Одне око можна, мабуть, буде закрити. Я можу дивитися і одним оком, маленький злодій з цієї нори ніяк не вибереться." І вона закрила одне око, а іншим пильно дивилася на мишачу нору. Висунула голову маленька шахрайка, хотіла було вислизнути, але сова негайно підійшла, і та заховала голову назад. Тоді сова відкрила знову одне око, а інше закрила, і вирішила так робити всю ніч безперервно. Але, закривши знову одне око, вона забула відкрити інше, і як тільки обидва ока закрилися, вона заснула. Маленька шахрайка це незабаром помітила і вислизнула з нори.
І з тієї пори сова не сміє більше показуватися вдень на світло, а не те нападають на неї ззаду різні птахи і висмикують у неї пір'я. Вона вилітає тільки ночами, вона ненавидить і переслідує мишей за те, що вони роблять такі хитрі нори. І маленький птах теж не дуже любить показуватися на світло, він боїться, що йому не минути лиха, якщо зловлять. Він стрибає по тину і парканах і, відчуваючи себе в безпеці прокричить: "А корольок то я !," і тому інші птахи називають його в насмішку: "Корольок на паркані."
Але ніхто так не радів, як жайворонок, що не треба йому корольку підкорятися. Тільки сонце піднімається, жайворонок високо-високо в повітря і співає:
— Ах, як добре на світі! Як добре! Добре-то як! Добре!



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: