ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Кравець в раю
Кравець в раю

Вийшло так, що Бог в один прекрасний день задумав пройтися по райського садку і взяв із собою всіх апостолів і всіх святих, так що на небі нікого не залишилося, крім Святого Петра. Господь наказав Петру під час своєї відсутності нікого не впускати в рай, а тому Петро і стояв на варті.
Трохи згодом хтось стукає. Петро запитав: "Хто там і що потрібно?" Тоненький голосок відповів йому:
— Я чесний бідолаха – кравець і прошу вас пропуск в рай.
— Так, знаємо ми вас, чесних! – Сказав Святий Петро. – Чесний ти, як злодій на шибениці, а у самого либонь лапа загребаста і куди як вправна щодо урізання чужого сукна! Не ввійдеш ти в рай – Господь заборонив мені впускати кого б то не було, поки його не буде.
— Згляньтесь наді мною! – Вигукнув кравець. – Адже ці маленькі обрізочки, які самі собою відпадають від сукна, навіть і за злодійство рахувати не можна, про них навіть і говорити не варто. Прошу зауважити, що я ось шкутильгаю і рани у мене зробилися на ногах від довгої дороги сюди … Як же ви хочете, щоб я назад йшов? Ви вже тільки впустіть мене, вже я там прийму на себе всю чорну роботу, я і з дітьми готовий возитися, і лавки мити і обтирати, на яких вони граються, і одежу їх штопати.
Святий Петро піддався співчуттю і відчинив двері раю рівно настільки, щоб кульгавий кравець, худий міг прослизнути в рай. Він повинен був притулитися в куточку за дверима і там сидіти тихенько, щоб його не примітив Господь, коли повернеться, і не розгнівався на нього.
Кравець послухався, але тільки Святий Петро вийшов за двері, кравець піднявся зі свого місця, пішов блукати по всіх закутках неба і все оглядав з цікавістю.
Нарешті прийшов він до місця, на якому стояло багато прекрасних дорогих стільців, а серед них крісло з чистого золота, прикрашене блискучими дорогоцінними каменями; це крісло було значно вище інших стільців, а перед ним стояла золота лава для ніг.
Це і було те крісло, на якому сидів сам Господь, коли бував у себе вдома, і звідси він міг бачити все, що відбувалося на землі.
Кравець зупинився і довго дивився на крісло, бо воно йому сподобалося більше всього іншого. Дивився, дивився і не міг утриматися від бажання посидіти на цьому кріслі – виліз на нього і сів.
Тоді побачив він все, що відбувалося на землі, і звернув особливу увагу на стару, потворну бабу, яка полоскала білизну біля струмка і тихенько відклала в сторону два покривала. Кравець так розгнівався на це, що схопив золоту лавку і жбурнув її з неба на землю в злодійку. Але так як він не міг повернути лавку з землі, то потихеньку зісковзнув з крісла, сів на своє колишнє місце за дверима і зробив вигляд, ніби він нічого не зробив.
Коли Господь Бог зі своєю небесною свитою повернувся в свої небесні покої, то, звичайно, не помітив кравця за дверима, але коли опустився у своє крісло, то побачив, що лавки при ньому не було.
Він запитав у Святого Петра, куди поділася лава, і той не знав, що йому відповісти. Тоді Господь запитав Петра, чи не впускав він кого – небудь.
— Не знаю, хто б сюди міг увійти, – відповів Петро. – Хіба тільки кульгавий кравець, що сидить за дверима.
Тоді Господь наказав покликати кравця і запитав його, чи не він взяв лавку і де він її подів.
— Ах, Господи, – радісно відповів кравець, – я ту лавку, розгнівавшись, жбурнув на землю в стару, яка на моїх очах вкрала з прання два покривала.
— О ти, лукавець! – Сказав Господь. – Так адже якби я надумав так судити, як ти судиш, що б я з тобою повинен був зробити? Як ти думаєш? Адже тоді б у мене тут ні стільців, ні лавок, ні крісел, ні навіть кочерги не залишилося – все б довелося покидати на вас, грішників! Відтепер ти не можеш далі залишатися на небі, забирайся за ворота – знай, куди ти потрапив! Тут ніхто не сміє карати, крім мене, Господа.
Петро повинен був знову випровадити кравця за двері раю, і так як у того чоботи були рвані і ноги в міхурах, то він узяв в руки палицю і відправився в спокій, де сидять у царстві небесному благочестиві солдати і проводять час у веселощах.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: