ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Корольок і ведмідь
Корольок і ведмідь

Одного разу влітку вийшли ведмідь і вовк в ліс на прогулянку, і почув ведмідь такий чудовий спів якогось птаха, що навіть запитав:
— Вовчику братику, що це за пташка так гарно співає?
— О, це цариця всіх птахів, – сказав вовк, – перед нею всі ми повинні схилятися …
А тією пташкою був – корольок.
— Коли так, – сказав ведмідь, – так мені б дуже хотілося подивитися на її царський палац, зведи мене туди.
— Так не положено, – сказав вовк, – тобі доведеться почекати прибуття самої цариці.
Незабаром після того прилетіла пані цариця і корм тримала в дзьобі, і чоловік її теж, і обидва збиралися годувати своїх пташенят. Ведмідь охоче б пішов за ними, але вовк втримав його і сказав:
— Ні, ти повинен почекати, поки цар і цариця знову відлетять.
Помітили вони те дупло, в якому було гніздо корольків, і пішли геть.
Але ведмедеві не терпілося: хотілося подивитися на царський палац, і він трохи згодом знову повернувся на те ж місце.
А цар з царицею якраз в цей час були в відльоті; заглянув ведмідь в дупло і бачить – лежать там п'ять чи шість пташенят в гнізді. "Так це що – царський палац? – Вигукнув ведмідь. – Ну і жалюгідний ж цей палац! Та й ви, які ви там царські діти? Ви – просто пуцвірінки!"
Як почули це юні пташенята – корольки, так і закричали: "Ні, ми не пуцвірінки! Наші батьки чесні люди! Ведмідь! Так і знай – доведеться тобі за ці слова відповідати!"
Ведмідь і вовк цієї загрози злякалися, вони забралися в свої барлоги.
А юні пташенята – корольки продовжували кричати і шуміти, і коли їхні батьки знову повернулися з кормом, вони їм сказали: "Ми не доторкнемося до жодної комашинки, хоча б нам довелося і помирати з голоду, поки ви не підтвердите нам, що ми діти чесних батьків, а не пуцвірінки! а то приходив сюди ведмідь і наважився нас так вилаяти! "
Тоді сказав старий корольок:
— Заспокойтеся, це буде доведено!
Потім він полетів зі своєю дружиною до печери ведмедя, опустився перед входом в неї і крикнув туди: "Старий буркотун – ведмідь, навіщо ти вилаяв моїх дітей? Це тобі даром не пройде – ми цю справу кривавою війною вирішимо!"
Таким чином, оголошена була ведмедю війна, і на неї були покликані всі чотириногі: бик, осел, вся рогата худоба, олень, лось і всі які тільки є звірі на землі. А корольок скликав всіх літаючих в повітрі: не тільки птахів, великих і малих, але також і мух, комарів, і бджіл, і шершнів.
Коли прийшов час війні починатися, корольок вислав розвідників, щоб дізнатися, хто призначений головним командиром у ворожому війську.
Комар був на цій стороні хитріший всіх, літав по лісі, де ворог збирав свої сили, і нарешті, сів під листком на дереві, під яким ворожим військом був прийнятий пароль.
Ось і піднявся зі свого місця ведмідь, закликав до себе лиса і сказав: "Лис, ти лукавіший всіх звірів! Тобі і бути генералом і командувати нами."
— Добре, – сказав лис, – але який же умовний знак нам прийняти?
Ніхто не знав.
Тоді лис промовив: "Хвіст у мене прекрасний, довгий і пухнастий, і дуже нагадує собою пучок червоного пір'я; якщо я хвіст буду тримати прямо і вгору, це означатиме, що все йде добре, і вам всім тоді наступати слід; а якщо я опущу хвіст, то біжіть що є сили. "
Все це вислухав комар, полетів назад і про все в подробиці доповів корольку.
Коли настав той день, в який належало дати рішучу битву, збіглося все четвероноге воїнство з таким шумом, що земля від нього тремтіла.
І корольок також прилетів по повітрю зі своїм військом, яке кричало, носилося і дзижчало в повітрі так, що ставало страшно; і стали обидва війська сходитися на битву …
А корольок вислав шершня, наказавши йому вжалити лиса в самий хвіст. Після першого укусу жалом лис тільки здригнулася та ногою дригнув, проте ж виніс біль і все ще продовжував тримати хвіст прямо і високо; при другому укусі, він хвіст на мить опустив; при третьому – не витримав, зойкнув і підвернув хвіст між ніг. Тільки це звірі побачили, їм спало на думку, що все вже втрачено, і всі вони пустилися бігти, кожен до свого лігва.
Так птиці і виграли битву.
Тоді полетіли корольок і його дружина до своїх діток і закричали їм: "Дітки, радійте, і їжте, і пийте на здоров'я – перемога за нами!" Молоді пташенята, проте ж, відповідали: "І тепер ще їсти не будемо; нехай перше ведмідь прийде до нашого гнізда та вибачиться і визнає, що ми діти чесних батьків."
Полетів корольок до лігва ведмедя і крикнув: "Старий буркотун, іди до гнізда моїх пташенят, проси у них пробачення та скажи що вони від чесних батьків, не те в тебе всі ребра перерахуємо."
І ось поплентався ведмідь у великому страху до гнізда і просив вибачення.
Тільки тут вже юні пташенята корольки були цілком задоволені, сіли гуртом, стали їсти і пити, і веселилися до пізньої ночі.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: