ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Лісова бабця
Лісова бабця

Раз проїжджала одна бідна служниця зі своїми панами через дрімучий ліс; і ось, коли вони перебували в самій його середині, вискочили раптом з лісової гущавини розбійники і повбивали всіх, кого вдалося їм схопити. І загинули всі, – тільки одна дівчина і встигла, вискочивши зі страху з карети, сховатися за деревом. Коли розбійники пішли зі своєю здобиччю, вона вийшла з – за дерева і побачила, яке нещастя трапилося. Заплакала вона гіркими сльозами і каже:
— Що ж мені тепер, бідній, робити? Не знаю я, як мені з лісу вибратися, адже тут жодної живої душі не знайти, видно, доведеться мені з голоду пропадати.
Ось пішла вона шукати дорогу, але знайти її не могла, а між тим уже завечоріло, і сіла вона під деревом, віддавши себе на волю Господню, і вирішила так тут і сидіти і нікуди не йти, що б там не трапилося. Ось сидить вона, і раптом прилітає до неї білий голубок, тримаючи в дзьобі маленький золотий ключик. Поклав він їй ключик в руку і мовив:
— Бачиш, он стоїть велике дерево, є в ньому замочок, ти відкрий його цим ключиком, і знайдеш там багато всякої їжі, і не доведеться тобі тоді голодувати.
Підійшла дівчина до дерева, відкрила його тим ключиком і знайшла в маленькій мисочці молоко і білий хліб; накришила вона його в молоко, поїла і випила, наїлася досхочу і каже:
— Час уже таке, що й кури на сідало сідають, а я втомилася, от пора б і мені теж лягти у своє ліжко.
І прилетів знову білий голубок, і приніс у дзьобі другий золотий ключик, і мовив:
— Відчини он те дерево, і знайдеш ти в ньому собі постіль.
Відімкнула вона дерево і знайшла хороше, м'яке ліжечко. Помолилася вона Богу, щоб охороняв він її в ночі, і лягла вона і заснула. Прилітає на ранок втретє голубок, приносить їй знову ключик і каже:
— Відчини он те дерево, і знайдеш ти в ньому сукні.
Відімкнула вона дерево і знайшла в ньому шиті золотом і прикрашені дорогоцінними каменями сукні, яких не знайти ні в однієї королівни. Так і жила вона там до пори до часу, і прилітав голубок і доставляв їй все, що було їй треба; і то було хороше життя.
Але прилетів раз голубок і питає:
— Чи згодна ти надати мені одну послугу?
— Так, я охоче зроблю тобі послугу, – сказала дівчина.
І мовив тоді голубок:
— Я поведу тебе до невеликої хатинки, ти увійди в неї і побачиш там у вогнища стару; вона скаже тобі "здрастуй," але ти їй не відповідай, що б вона не робила; по праву руку від неї будуть двері, ти відкрий їх і увійди до кімнати; лежатиме там безліч різних кілець, і будуть серед них чудові кільця з блискучими камінцями, але ти їх не чіпай, а вибери собі найпростіше і принеси його мені як можна скоріше.
Пішла дівчина до хатинки, підійшла до дверей, бачить – сидить там бабця; здивувалася вона, побачивши дівчину, і каже:
— Здрастуй, дитино моя, – але та їй нічого не відповіла і пішла прямо до дверей.
— Ти куди? – Крикнула стара, схопила її за спідницю і хотіла було втримати. – Це мій дім, сюди проти моєї волі ніхто входити не сміє.
Але дівчина, не сказавши ні слова, вирвалася від неї і увійшла прямо в кімнату. І лежало там на столі безліч різних кілець, вони сяяли і виблискували; і стала дівчина ритися в купі кілець, шукаючи самого простого, але такого вона знайти ніяк не могла. Ось шукає вона кільце і раптом помічає, що стара йде, крадучись, з кімнати, тримаючи в руках пташину клітку. Підійшла тоді дівчина до неї, взяла у неї з рук клітку, підняла її, подивилася, бачить – сидить у ній птах і тримає у дзьобі просте кільце. Взяла дівчина то кільце, зраділа, кинулася з тієї хатинки бігти, думаючи, що ось – ось прилетить за кільцем білий голубок; але він все не прилітав. Притулилася тоді дівчина до дерева і стала білого голубка чекати. Ось стоїть вона біля дерева, і стає воно раптом гнучким і схиляє вниз свої гілки. І раптом обвилися гілки навколо неї, і стали вони руками; озирнулася вона, бачить – звернулося дерево в прекрасного юнака, він обійняв її, ніжно цілуючи, і сказав:
— Ти звільнила мене від закляття і від влади старої бабці, злої відьми. Вона звернула мене в дерево, але кожен день я бував по кілька годин білим голубом, і поки кільце було в неї, я не міг повернути свій людський вигляд.
І звільнилися від злого закляття і його слуги й коні, що були теж звернені в дерева, – і стояли вони тепер поруч з дівчиною. А потім поїхали вони до нього в королівство, адже був той юнак королевичем, і одружилися вони і стали жити і поживати приспівуючи.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: