ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Лінивий Гейнц
Лінивий Гейнц

Жив лінивий Гейнц, і хоча вся його робота полягала в тому, щоб ганяти свою козу на пасовищі, і ж все – таки, повертаючись надвечір додому, він важко зітхав після денної праці.
— Це, по правді сказати, важкий тягар, – говорив він, – і обтяжливе заняття – з року в рік до самої пізньої осені ганяти козу по полі. Якщо б принаймні можна було при цьому полежати та поспати! Але де там! Треба поглядати, щоб коза не попсувала молодих дерев, щоб не забралася через огорожу в сад або не втекла. Як тут можна бути спокійним і радіти життю?
Він сів, зібрався з думками і почав роздумувати, як би йому звільнитися від цього тягаря. Його роздуми довго ні до чого не приводили, але раптом він ніби прозрів.
— Я знаю, що робити! – Вигукнув він. – Женюсь я на товстій Тріне, – у неї теж є коза, вона зможе ганяти на пасовище мою козу разом зі своєю, і вже тоді не треба мені буде більше мучитися.
Ось Гейнц піднявся, потягнувся, щоб привести в рух своє стомлене тіло, перейшов навскоси дорогу – і прийшов, тут і жили батьки товстої Трін, – і ось почав він свататися за їх працелюбну і добродійну доньку. Батьки не стали роздумувати. "Один одного варті," – подумали і погодилися. Ось зробилася товста Тріна дружиною Гейнца і стала ганяти на пасовище обох кіз. Настали для Гейнца веселі дні, не треба було йому тепер відпочивати від якої б то не було роботи, хіба що тільки від своєї власної ліні. Бувало, інший раз виходив він разом з дружиною на поле і казав:
— От як пройдешся, тільки тоді і стає для мене спокій ще солодший.
Але і товста Тріна була не менш нього лінива.
— Гейнцу, – сказала вона якось, – навіщо нам без всякої на те потреби робити життя собі сумним і псувати собі кращі молоді роки? Чи не краще буде віддати нам наших кіз, які щоранку своїм беканням заважають нам спати, нашому сусідові, а він дасть нам за них вулик з бджолами. Поставимо ми вулик на сонці за будинком і не треба нам буде про вулику піклуватися. Бджіл пасти не треба, на поле їх не ганяють: вони вилітають і самі знаходять дорогу додому і мед збирають, при цьому нам не треба буде ні про що піклуватися.
— Ти говориш, як розумна господиня, – відповів Гейнц, – давай зробимо так як ти кажеш; крім того, мед смачніший та й поживніший козячого молока і його можна довше зберігати.
Сусід дав охоче за двох кіз бджолиний вулик. Бджоли вилітали і влітали невпинно з раннього ранку до пізнього вечора і наповнили вулик найпрекраснішим медом, і ось восени Гейнц міг зібрати цілий глечик меду.
Вони поставили цей глечик на полицю, що була прибита на стіні в їх спальні, а так як вони побоювалися, що глечик можуть вкрасти або що в нього заберуться миші, то принесла Тріна товсту горіхову палицю і поклала її біля ліжка, щоб не треба було даремно вставати, а можна було б дістати її рукою і прогнати, в разі чого, непрошених гостей, не підводячись з ліжка.
Лінивий Гейнц неохоче покидав ліжко раніше полудня:
— Хто рано встає, – говорив він, – той своє добро не береже.
Одного ранку, коли розвиднілось, він лежав ще на перині, відпочиваючи від довгого сну, і сказав своїй дружині:
— Жінки, вони люблять солодке. Ти ось ласуєш медом, а було б куди краще купити за нього гусака з молодим гусятком.
— Але не раніше, ніж народиться у нас дитина, яка їх буде пасти, – відповіла Тріна. – Навіщо мені мучитися з молодими гусьми і даремно витрачати на це сили?
— А ти думаєш, що хлопчик буде пасти гусей? У нинішній час діти зовсім не слухаються, вони роблять що хочуть, рахують себе розумнішими за батьків, – ось так само, як той працівник, який повинен був шукати корову, а замість того ганявся за трьома чорними дроздами.
— О, – відповіла Тріна, – якщо хлопчик не буде мене слухатися, я візьму палицю і почешу йому спину. Дивись, Гейнц, – крикнула вона і схопила палицю, якою вона збиралася мишей ганяти, – дивись, от як я його почешу!
Вона замахнулася палицею, але, на нещастя, попала прямо в глечик з медом, що стояв над ліжком. Стукнувся глечик об стіну, і посипалися на підлогу черепки, і прекрасний мед розлився по підлозі.
— Ну от, і лежить тепер гусак з молодим гусятком, – сказав Гейнц, – немає чого нам тепер пасти. Але на щастя, що не впав глечик на голову, маєм дякувати долі.
А так як він помітив у черепку ще трохи меду, то дістав його рукою і був цим задоволений.
— Жінко, давай поласуємо з тобою остаточком, а потім, після пережитого нами переляку, трохи відпочинемо. Ну, що з того, що ми встанемо трохи пізніше, ніж завжди, день – то довгий!
— Так, – відповіла Тріна, – ми завжди встигнемо. Знаєш, запросили одного разу на весілля равлика, зібрався він в дорогу, а прийшов якраз на хрестини. Натрапив він на паркан перед будинком і сказав: "Поспішати ніяк не годиться."



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: