ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Лісова хатинка
Лісова хатинка

Жив бідний дроворуб зі своєю дружиною і трьома дочками в маленькій хатині на узліссі дрімучого лісу.
Одного ранку, збираючись йти на роботу, каже він своїй дружині:
— Нехай старша донька обід принесе мені в ліс, а не то мені з роботою ніяк не впоратися. А щоб їй не заблукати, – додав він, – я візьму з собою кошик з просом і буду сипати його по дорозі.
Коли сонце вже стояло над самим лісом, взяла дівчина горщик з супом і відправилася в дорогу. Але польові та лісові птахи, горобці, жайворонки та зяблики, дрозди і чижі давно вже просо то встигли подзьобати, і дівчина знайти сліду не могла. Вона йшла навмання все далі і далі, поки не зайшло сонце і не настала ніч. У темряві шуміли дерева, кричали сови, і їй стало страшно. І побачила вона вдалині вогник, який блимав між дерев. "Мабуть, там живуть люди, – подумала вона, – може, вони пустять мене на нічліг," – і вона пішла на вогник. Незабаром прийшла вона до будиночка; вікна його були освітлені. Вона постукала, і хрипкий голос закричав звідти:
— Зайди!
Дівчина увійшла в темні сіни й постукала у двері.
— Ну, заходь, заходь, – закричав голос.
Вона відчинила двері, бачить – сидить за столом сивий як лунь старий, підперши голову руками, і сива його борода звисала над столом майже до самої землі. А біля печі лежали курочка, півник і строката корова. Розповіла дівчина старому, що вона заблукала, і попросилася у нього переночувати. Старий запитав:
Курочка-красуня,
Красень-півник
І ти, корівка строката,
Що скажете на те?
— Дукс! – Відповіли тварини; і це мало означати: "ми згодні з цим"; і старий тоді їй сказав:
— Тут у нас всього вдосталь, іди до печі та приготуй нам вечерю.
Дівчина знайшла в кухні все і приготувала смачну страву, а про тварин і не подумала. Вона принесла і поставила на стіл повну миску їжі, сіла поруч з сивим старим і наїлася досхочу. Наситившись, вона сказала:
— Я вже втомилася; де постіль, на якій можна б лягти і заснути?
І відповіли тварини:
Ти з ним за столом сиділа,
Ти з ним все пила та їла,
Про нас не подумала, велика знать, –
Так от і шукай, де спать!
Тоді старий їй сказав:
— Вилізь по драбинці наверх, там знайдеш ти світлицю з двома ліжками, збий перини, покрий їх чистими простирадлами, і я теж прийду туди і ляжу спати.
Дівчина зійшла нагору, збила перини, постелила чисті простирадла і лягла, не чекаючи старого, в одне з ліжок. А незабаром прийшов і сивий чоловік, висвітлив дівчину свічкою, подивився та головою похитав, побачивши, що вона вже міцно спить, він відкрив потайний лаз і спустив її в льох.
Пізно ввечері вернувся дроворуб додому і став свою дружину докоряти, що змусила вона його цілий день голодувати.
— Я в тому зовсім не винна, – відповіла вона, – обід тобі донька в ліс віднесла, мабуть, вона заблукала. Вранці вона повернеться додому.
Проснувся дроворуб рано на світанку, зібрався в ліс йти і звелів, щоб принесла йому обід інша дочка.
— Захоплю я з собою мішок сочевиці, – сказав він, – вона буде крупніша, ніж просо, і доньці легше буде її помітити, і з дороги вона не зіб'ється.
До полудня взяла дівчина обід і пішла в ліс, але сочевиця зникла – птахи лісові всю її, як і минулого разу, повидзьобували, і нічого не залишилося. Стала дівчина блукати по лісі і збилася з дороги, а тут ніч наступила, і прийшла вона теж до хатинки старого; її впустили, запропонували їй поїсти і дозволили переночувати. Людина з сивою бородою знову запитав у тварин:
Курочка-красуня,
Красень-півник
І ти, корівка строката,
Що скажете на те?
І знову тварини відповіли:
— Дукс, і сталося все те ж, що і минулого разу.
Приготувала дівчина смачної їжі, поїла і попила разом зі старим, а про тварин не подбала. Стала питати вона, де їй ночувати, і вони їй відповіли:
Ти з ним за столом сиділа,
Ти з ним все пила та їла,
Про нас не подумала, велика знать, –
Так от і шукай, де спать!
Коли вона заснула, з'явився старий, подивився на неї, похитав головою і спустив її в льох.
Ось на третій ранок і каже дроворуб своїй дружині:
— Сьогодні пришли ти мені обід в ліс з молодшою дочкою; вона була завжди добра та слухняна, вона вже зі шляху ніколи не зіб'ється, не те що сестри її, – тим б все де – небудь бігати та гратися.
Не хотілося матері її відпускати, і вона сказала:
— Невже повинна я втратити і останню доньку?
— Та чого ти турбуєшся, – відповів дроворуб, – вона не заблукає, вона у нас розумна і тямуща. Візьму я з собою побільше гороху і розпорошу його по дорозі; горох, він по – крупніше сочевиці, і вкаже їй дорогу в лісі.
Але коли дівчина вийшла з дому з кошиком в руці, то горох весь уже був у лісових голубів в дзьобі, і не знала вона, куди їй тепер іти. Вона стривожилася і стала думати про те, що доведеться батькові залишитися голодним, а мати буде горювати, якщо вона зіб'ється з шляху. Нарешті стало вже зовсім темно, і побачила вона вдалині вогник і прийшла до лісової хатинки. Вона ласкаво попросилася переночувати, і старий із сивою бородою знову запитав у своїх тварин:
Курочка-красуня,
Красень-півник
І ти, корівка строката,
Що скажете на те?
— Дукс, – відповіли вони.
Підійшла дівчина до печі, де лежали тварини, і стала пестити і гладити курочку і півника, а також корову. Коли вона приготувала, як велів їй старий, смачну юшку і поставила миску на стіл, вона запитала:
— Як же буду я їсти, якщо тварин ми ще не нагодували? Адже в господарстві тут всього вдосталь, – спершу вже я їх нагодую.
Пішла і принесла ячменю і посипала зерна курочці та півнику, а корові принесла великий оберемок запашного свіжого сіна.
— Їжте, мої милі, – сказала вона, – а захочеться вам попити, напою вас і свіжою водицею.
І вона принесла в хатинку повне відро води, і сіли курочка з півником на край відерця, дзьоби свої опустили, а потім закинули голови вгору, як п'ють птахи, і строката корова теж всмак напилася. Коли тварини були нагодовані і напоєні, підійшла дівчина до столу, де сидів старий, і поїла, що він їй залишив.
Тут незабаром стали курочка і півник головки свої під крило ховати, а корова очима моргати. І запитала тоді дівчина:
— Чи не час і нам на спочинок?
Курочка-красуня,
Красень-півник
І ти, корівка строката,
Що скажете на те?
І відповіли тварини:
— Дукс!
Ти з нами разом сиділа,
Нагодувати, напоїти нас веліла, –
Лягай спокійно ти до ліжка,
І будеш спати тишком-нишком.
Вилізла дівчина по драбинці нагору, збила пухові подушки, чисті простирадла постелила, і коли вже все приготувала, то прийшов старий і ліг в ліжко, і сива його борода простяглася до самих його ніг. А дівчина лягла в іншу постіль, прочитала молитву і заснула.
Спала вона тихо аж до півночі. Раптом стало в будинку так неспокійно, і дівчина прокинулася. І почало по всіх кутках тріщати та постукувати, відкрилися навстіж двері, і щось вдарило в стіну. Затремтіли крокви, ніби їх хтось вирвав з пазів, і здавалося, що звалилася і драбинка; нарешті все так затріщало, ніби валилася і вся хата. Потім знову все раптом стихло, з дівчиною ніякої біди не сталося, і вона залишилася спокійно лежати і знову заснула. Коли вона вранці прокинулася, яскраво світило сонце, – і що ж вона побачила? Лежить вона тепер у великій залі, і навколо все блищить розкішшю королівської: по стінах піднімаються вгору, по зеленому шовковому полю, золоті квіти, постіль вся зі слонової кістки, а ковдра з червоного оксамиту, і стоять поруч з нею на стільці перлами шиті туфлі. Дівчина подумала, що це все їй сниться; але от підходять до неї троє багато одягнених слуг і запитують у неї, що вона їм накаже.
— Підіть, – сказала дівчина, – зараз я буду вставати і зварю старому юшку, а потім нагодую і курочку, і золотого півника, і строкату корову.
Вона думала, що старий уже встав, глянула на його ліжко, бачить – лежить в ній незнайомий чоловік. Подивилась вона на нього, а він молодий та такий красивий! Прокинувся він, підвівся і каже:
— Я королевич. Мене зачарувала зла відьма, вона звернула мене в сивого старого, змусила мене жити в лісі, і ніхто не смів перебувати біля мене, крім трьох моїх слуг в образі курочки, півника і строкатої корови. Закляття мало тривати до того часу, поки не з'явиться до нас дівчина, добра серцем, і не до одних тільки людей, а й до тварин ласкава; і це виявилася ти. У цю ніч ти нас розчаклувала, а стара лісова хатинка знову звернулася в мій королівський замок.
Коли вони встали, королевич сказав трьом своїм слугам, щоб пішли вони до батька і матері дівчини, кликати їх на весілля.
— А де ж мої сестри? – Запитала дівчина.
— Я замкнув їх у погребі; завтра їх виведуть в ліс, вони будуть там працювати служницями у одного вугляра до тих пір, поки не виправляться і не перестануть морити голодом бідних тварин.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: