ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Незвичайні змагання
Незвичайні змагання

Одного разу до міста, де жив Бурчик, завітали незвичайні гості. Це були не просто гості, а справжнісінька офіційна делегація, яка відбирала учасників для якихось змагань.
Гості довго про щось розмовляли з мером, розглядали фотографії автомобілів і раптом всі, як один, зупинили свій погляд на фотографії Бурчика. Мер злегка здивувався, але заперечувати не став. Він знав, що маленькому червоному розбишаці участь у змаганнях піде тільки на користь, і особисто провів гостей до Бурчика.
– Привіт, друже!
– Вітаю!.. – несміливо відповів Бурчик. Він не розумів ані того, хто ці люди, ні того, що взагалі відбувається. А гості продовжили ставити запитання:
– Чи ти любиш подорожувати?
Бурчик кивнув.
– А чи готовий ти прийняти виклик і навчитися долати перешкоди разом із іншими автомобілями?
Бурчик знову кивнув.
– От і чудово. Чекаємо на тебе в нашому спортивному таборі. Всі подробиці тобі розповість пан мер, а нам уже час повертатися.
Гості попрощалися та поїхали. А червоний запорожець з нетерпінням чекав майбутньої поїздки. Він вперше виїде за межі рідного міста, та ще й на поїзді!...
Проводжати Бурчика прийшло все місто. Мер міста, дідусь Москвич і тітонька Волга допомогли йому зайняти своє місце на спеціальній автомобільній платформі, побажали щасливої дороги й пообіцяли приїхати на змагання.
Прохолодний ранок червоний запорожець уже зустрічав разом із іншими автомобільчиками в гамірливому та неспокійному, немов бурхливий океан, спортивному таборі. Величезні та сильні камази, довгі та манірні лімузини, хвалькуваті з химерно розцяцькованими кузовами боліди і навіть поважливі ретро-автомобілі – всі вони з'їхалися сюди з різних міст і країн.
Організатори змагань поділили всіх гостей на команди та поселили кожну в окремому великому гаражі. Сусідами Бурчика стали Камаз, Лімузин і Бо, старовинний автомобіль з Німеччини.
Бурчик легко знайшов спільну мову з новими знайомими та швидко звик до розкладу. Він вчасно прокидався та засинав; у назначений час приїжджав на заправку та з задоволенням проходив техогляд у веселого італійця Дона Гвідо. Але ось цікавість свою так і не зміг приручити. Запорожець з цікавістю розглядав речі своїх сусідів, коли нікого не було вдома, а награвшись вдосталь, кидав їх, де доведеться. Камаз і Лімузин злилися, а Бо весь час тільки примовляв «Брат чи не брат, а каптан – не твоє діло».
– Чого вони від мене хочуть? Що їм не до вподоби? – розмірковував вголос на березі озера Бурчик, отримавши чергового прочухана від сусідів. – Я ж не спеціально так роблю, мені просто цікаво.
– Багато-багато років тому я був дуже цікавим маленьким фіатиком, – почав свою розповідь Дон Гвідо. Старий частенько приїжджав на берег озера помилуватися заходом сонця. – Я дуже любив грати в гаражі свого дідуся. Все, що мені було цікаво, я брав без дозволу, забував покласти вподобану річ на місце, а іноді й зовсім забирав її додому, не сказавши дідусю ні слова. А дід, терпляче повертаючи все на свої місця, задавав мені безліч разів одне й те ж запитання: «А тобі сподобається, якщо хтось стане твої речі без дозволу брати, розкидати або, скажімо, додому забирати?». На тому й роз’їхалися – Дон Гвідо в свою майстерню, а Бурчик до свого гаража.
У ту ніч Бурчик ніяк не міг заснути – слова старого механіка не давали йому спокою.
А вранці команди, отримавши карту змагань, поїхали вивчати трасу. Друзям потрібно було подолати смугу перешкод, проїхати по вузькому й довгому мосту, а потім звивистим тунелем і, нарешті, кілька кілометрів по прямій до фінішу.
– Я, я... – пихтів Бурчик, – поставте мене на смугу перешкод.
– Ні, мене! – не відставав Лімузин.
Так би і сперечалися до хрипоти, якби в їхню розмову не втрутився розважливий і мудрий Бо.
– Я, звичайно, розумію, що вам молодим хочеться себе показати. Але кожен повинен займатися своєю справою. Смуга перешкод не кращий вибір для вас обох. Цей відрізок траси по зубах тільки машинам з великими колесами. Наш Камаз легко здолає всі ями, калюжі й багнюку. Потім наступить твоя черга, Лімузине. Смугу перешкод змінить довгий і вузький міст, та тільки ти в нашій команді зможеш по ньому проїхати. Бурчик продемонструє свою вправність у тунелі. Я ж проїду останню ділянку шляху.
Команда погодилась та приступила до тренувань. До дня змагань вони могли проїхати трасу з зав'язаними фарами.
І ось настав довгоочікуваний день змагань. Камаз, як справжній богатир, впорався з глибокими калюжами, багнюкою і величезною ямою. Лімузин легко й граціозно проїхався мостом. Маленький верткий запорожець спритно подолав круті віражі тунелю та передав естафету елегантному Бо.
Ура! Фініш!
Глядачі на трибунах радісно аплодують, а команди нудяться в очікуванні результатів змагань.
– І що ж ти так хвилюєшся? Все одно перемога за нами! – штовхнув Бурчика яскраво-зелений болід. – Ото дивина – по тунелю проїхати… Ти б от, як я, по калюжах та багнюці! Тоді й хвилюйся собі на здоров'я!
Засумував наш автомобільчик. Він так старався, а тут...
– Забризкуючи брудом інших, пам'ятай, що він залишається і на твоїх колесах. – раптом заступилася за Бурчика Тітонька Волга.
– Переможе твоя команда чи ні, вирішить журі. – Продовжив далі дідусь Москвич. – А ти, малюче, вже переміг! Ти багато чому навчився, перебуваючи в таборі. Тепер ти знаєш, як важливо дотримуватися правил і тримати свої речі в порядку; поважати чужу територію й питати дозволу; вміти цінувати друзів і підтримувати їх на шляху до спільної мети. Кожне змагання – це, насамперед, перемога над собою. Ми пишаємося тобою, Бурчику! Ти – наш переможець!



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: