ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Чому на спині сонечко має чорні крапочки?
Чому на спині сонечко має чорні крапочки?

Друзі, а чи знаєте ви, що колись сонечко не мало чорнявих крапочок на своїй червоній спинці?
Так, так, його крильця були просто червоного кольору. Але всі комашки у лісі сміялися з Сонечка, кажучи:
– Що це за ім’я таке – Сонечко. От у всіх нас, жуків, імена як імена: Короїд – кірку їсть, Довгоносик – має довгий носик, Листоїд – листя любить, так і в усіх інших. А в тебе що? Що твоє ім’я означає? Ми його не розуміємо. Іди від нас подалі ми тебе і знати не хочемо.
Бідолашного жучка всі проганяли, ніхто не хотів з ним товаришувати. Він був страшенно одиноким і беззахисним. Йому було дуже прикро, що з ним так всі поводяться. І от одного разу у повному розпачі промовив крізь сльози до нападників:
– Я є Сонечко тому, що я комашка великого Сонця. Сонце мене любить, а тому і дало мені таке ім’я.
– Ха-ха-ха! – розсміялися всі жуки, ворушаючи величезними вусами. – Оце так видумав, оце так балачки! Таких дурниць ми ще ніколи не чули! Ха-ха-ха!
У бідного Сонечка аж полилися слізки з маленьких круглих оченят:
– Не вірите, я доведу вам. Я полечу до Сонця!
– Ага! Ха-ха-ха! А воно тебе спалить, і не стане такого дурного Сонечка у нас у лісі! От буде добре!
– Не вірите, і не треба.
Сонечко розпростав свої маленькі червоні крильця, витер лапками слізки і полетів. Ще довго у повітрі чулося ненависне гигикання лісових жуків.
– Що буде, те й буде, – думав Сонечко. – Спалить мене Сонце, значить спалить, аби тільки ніколи не чути цих насмішок.
Але скільки не летів жучок, гаряче проміння його не спалювало. А коли долетів до самого Сонця, побачив великі добрі очі, які лагідно дивилися на нього. Сонце посміхнулося золотою щирою посмішкою і сказало:
– Вітаю тебе, мій маленький друже! Нарешті ти долетів до мене. Мабуть, стомився?
– Ні, я зовсім не стомився, я…
– Знаю, знаю чому ти такий засмучений. Я знаю всі твої біди, я бачило всі твої слізки. І хочу тобі сказати, що дуже люблю тебе. Недаремно ж ім’я тобі Сонечко, чи не так?
– Так, – задоволено відповів жучок.
– А на згадку про мою любов я подарую тобі свій поцілунок.
І Сонце поцілувало червоні крильця. Від цього цілунку залишилися охайні чорні крапочки.
– Тепер всі побачать, що ти справді мій маленький жучок.
Сповнений радощів Сонечко примчав до свого рідного лісу.
– Дивіться, дивіться, його не спалило Сонце, – галасували комашки. – Та ще й до того у нього на крильцях цілунок самого Сонця.
З тих пір Сонечка стали всі поважати, навіть питатися ради у справах. І коли хтось запитував: – Що це за ім’я таке – Сонечко?
Йому відповідали: – Ти що, не знаєш? Його назвало так саме Сонце.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: