ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Бабки-їжки та Листопад
Бабки-їжки та Листопад

Чи знайомі ви хоч з одною бабою-ягою? Ні? А я знаю трьох дуже гарненьких та добрих сестричок бабок-їжок. Вони живуть, як всі порядні чаклунки, у лісі. Ці бабки-їжки дружелюбні, веселі та кумедні добрячки. Імена у них незвичні: Червоноволоска, Рудапатлатка і Жовтакудряшка. Коли ви побачите їх, одразу зрозумієте, хто з них хто. У Червоноволоски волосся довге, хвилясте і, немов квіти маку, червоного кольору. У Рудопатлатки густе та руде волосся, і стирчить у різні сторони, бо важко їх розчісувати. Скільки їх Рудопатлатка не причісувала, скільки не загладжувала, вони все одно стирчать у різні сторони. Але це не заважає їй бути привабливою та гарною. А Жовтакудряшка, відповідно, з жовтим кучерявим волоссям. Ця бабка-їжка своїм виглядом нагадує жовту та пухнасту кульбабку, тому навколо неї завжди літає багато метеликів та бджілок.
Одного разу з цими бабками-їжками трапилася кумедна історія, після якої вони дуже полюбили осінь, а всі жителі лісу прозвали їх осінніми бабками-їжками. А було це в один із сонячних осінніх днів. Тоді над хатинкою сестричок пролітав чорний ворон, що голосно прокаркав:
– Іде листопад! Незабаром буде листопад!
– Ой! – викрикнула Рудопатлатка. – Що ж робити? Мабуть, це страшне чудовисько!
– Так! Так! – підхопила Жовтакудряшка. – Це жахливе страховище. Уявити тільки, він так ходить, що листя з дерев облітає, тобто падає! Всьому лісу загрожує велика небезпека!
– Ой! Ой! Ой! – скрикнула Червоноволоска. – Необхідно щось робити, рятувати ліс від жахливого Листопаду! Ми повинні розправитися з ним.
– Але як? – задумалася Жовтакудряшка. – Адже ми навіть не знаємо, де воно і як воно виглядає.
У відповідь на це Рудопатлатка взяла клітку зі своїм ручним рудим птахом. Відкривши дверцята, вона наказала птахові летіти й подивитися, чи дійсно йде Листопад. Рудий птах швидко повернувся до господарки й відповів, що дійсно йде.
– Це жах! – крикнула Рудопатлатка. Вона дістала зі своєї жовтогарячої скриньки чарівний рудий капелюшок, вдягнула його. Потім стала на лівий каблучок і покрутилася в ліву сторону:
– Нехай у кілометровому кілометрі від нашого будиночка виросте величезна жовтогаряча стіна, що зупинить незваного гостя!
Після цього бабки-їжки вирішили довідатися, чи зупинила стіна чудовисько. Для цього Червоноволоска використала червоний правдивий чайник. Чайник закипів і пробулькав:
– Незабаром буде листопад!
– Жах! – скрикнула Червоноволоска. Вона дістала зі своєї червоної скриньки червоне коралове намисто й, вдягнувши його, перерахувала всі намистинки. А потім сказала:
– Нехай у півкілометровому кілометрі від нашого будиночка буде виритий глибокий рів, куди повинно потрапити чудовисько!
Три добрі бабки-їжки знову вирішили перевірити, чи зупинило це Листопад. Для цього Жовтакудряшка взяла свої жовті літаючі крильця й полетіла на небо до Хмаринки. У неї вона запитала, чи йде Листопад. На що хмаринка їй відповіла:
– Звичайно ж, іде. Незабаром він і у вас буде.
– Як? – злякано скрикнула Жовтакудряшка. Вона ляснула у свої маленькі долоньки, чим викликала великий осінній дощ. Цим чаклунка сподівалася зупинити невгамовне страховисько.
Коли вона повернулася в хатинку, всі три сестрички вирішили вибігти у свій чарівний сад, де росли чарівні плодові дерева. Там вони побачили Сонячні Промінчики. Ті грали з пожовтілими листочками. Добрі бабки-їжки запитали:
– Промінчики, чи йде Листопад?
– Іде, іде! – защебетали Промінчики, закидавши бабок-їжок сонячними зайчиками.
Бабки-їжки, зовсім змучені чаклунствами, сіли під чарівною грушею й задумалися. Їхнє чаклунство ще ніколи не було таким марним. Зазвичай воно діяло: усіх рятували й усім допомагали. Що ж це за чудовисько таке небачене?
Поки вони сиділи, до них підлетів Вітерець. Він весело пограв незвичайним волоссячком трьох сестриць, потім піднявся вище й потріпав грушеві листочки. З дерева впали на землю два жовтих листки. Потім ще два, а потім ще й ще, і незабаром посипався справжнісінький золотий дощик з листиків груші.
– Цілий листопад, – сказала Жовтакудряшка, підставивши ручки назустріч падаючим листочкам.
– Листопад? – в один голос здивувалися сестриці, а потім і радісно скрикнули: – Листопад! Листопад! Отож він який!
Так, Листопад – це зовсім ніяке не страшило, він виявився досить чудовим і забавним. Три добрих бабки-їжки до самого вечора грали у своєму чарівному саду, де вони бігали, гойдалися на гойдалці й, звичайно ж, обсипали одна одну жовто-червоними листочками.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: