ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ТРАФАРЕТИ
ПРОПИСИ
Чарівник з рожевого лотоса
Чарівник з рожевого лотоса

Кожна людина в житті – вчитель. Та чомусь ми частіше згадуємо цей вислів, коли говоримо про не надто позитивних людей, яких зустрічаємо на своєму шляху. А добрих, відкритих сприймаємо як подарунок долі. Та чи вміємо ми цінувати такі подарунки? Чи довго пам’ятаємо їхні уроки та настанови?…
…Багато-багато років тому в одному місті жила дівчинка. Всі вважали її звичайною, іноді навіть дражнили сірою мишкою через сором’язливість, а іноді називали дивакуватою, бо вона до нестями любила цирк і щоразу, коли мала вільну хвилину, бігла на виставу. 
Бігла, бо там був Він. Він щовечора виходив на манеж з рожевого лотоса. Кожен Його рух був досконалим, і, здавалося, що всі предмети в руках оживали. А ще у Нього була неймовірна посмішка, від якої ніби крила виростали за спиною. 
Чарівник з рожевого лотоса – саме так називала його дівчинка і мріяла, що колись також зможе приборкати норовливі м’ячики. 
Звісно, вона знала, що її герой – звичайна людина, а за кожним досконалим рухом стоїть титанічна праця і щоденні репетиції. Та щовечора знову і знову ставалось диво. 
Одного разу дівчинка наважилась розповісти про свою мрію. 
– Добре, я навчу тебе. Обіцяю, що за півгодини ти вже жонглюватимеш трьома м’ячиками. Ходімо. 
Вона пішла. Ні, не пішла, а полетіла, немов на крилах. Вона ловила кожне його слово, затамувавши подих. І ось перша довгоочікувана спроба… М’ячики розлетілись в різні сторони, а дівчинка розгублено стояла посеред гримерки і ледь стримувала сльози. 
– Молодець! Давай ще раз! – підбадьорив Чарівник і простягнув їй м’ячики. 
Друга спроба… Третя… Те саме – м’ячики летять куди завгодно, тільки не їй в руки. 
– Я ніколи не навчуся їх ловити! – зітхала дівч инка, а Він посміхався і мружився від весняного сонечка.
– А ти не лови їх. Просто кидай. Коли зрозумієш, як правильно кидати м’ячики, зможеш легко впіймати будь-яку кількість. 
І сталось диво! Однієї чудової миті вона змогла. Вона впіймала всі м’ячики! Щоб переконатись, що це не сон, ще кілька разів повторила спробу. 
– Мрії здійснюються! Диво! – казала вона, а Чарівник дивився на неї і продовжував загадково посміхатися. 
Багато часу минуло з тих пір. Чарівнику і дівчинці доля подарувала ще одну зустріч через десять років. І цього разу в світлі софітів вони вже жонглювали в парі. 
– Мрії здійснюються! Диво! – знову казала вона, а Він, як і десять років тому, дивився на неї своїми добрими очима і загадково посміхався. 
Минуло ще десять років. Зараз їй трохи за тридцять, вона так само до нестями любить цирк і, наче святу реліквію, береже єдине фото, з якого дивляться знайомі лагідні очі… 
А коли все летить шкереберть, просто бере в руки м’ячики, згадує його лагідне «Не лови їх…», посміхається, розправляє плечі і… жонглює. Тепер вона розуміє про що це.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: