ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Про комарика Зюзю
Про комарика Зюзю

Жив на світi комарик Зюзя. Звичайнісінький собі комарик-дошколярик. Але дуже непосидючий і неслухняний.
Всі комарики-дошколярики в комариному дитсадку слухаються виховательку Комарію Комарівну, не пустують, не бешкетують. А Зюзя слухатись не хоче й тільки дзижчить зухвало:
— Я с-сам вс-се з-знаю! I вз-загалі, дуж-же с-слухняні нічого в ж-житті не дос-сягають. А дос-сягають с-саме нес-слухняні!
Це так його знайомий хуліган Трутень із сусіднього вулика навчив…
Одного разу полетів комариний дитсадок на прогулянку до лісу. Летять гарненько парами. Комарія Комарівна попереду. Весь час озирається і научає:
— Будьте, дітки, обережнії Не розлітайтеся! В лісі стільки всякої небезпеки…
А Зюзя, що летів, як завжди, позаду, без пари, на ті слова — аніякісінької уваги!
— Я с-сам вс-се з-знаю! — І гайнув між кущів.
Та раптом — тиць у щось!. І — приліпився. Хотів одліпитись, але ще більше заплутався. Ой леле! Та це ж павутиння. Його павук Павуло Павулович між кущами напнув — на поживу чатує. Побачив він Зюзю, лапки радісно потер, захихикав:
— Хи-хи-хи! Попався! Дрібнота, правда, але на закуску для апетиту згодиться.
І вже йде, на павутинні погойдуючись, до Зюзі.
— Ой-ой! — закричав Зюзя.— Рятуйте! Але Комарія Комарівна з дитсадком далеченько одлетіли, не чують. Плаче Зюзя, репетує. А павук Павуло Павулович усе ближче та ближче…
Аж тут Комарія Комарівна обернулася:
— Де Зюзя?!
Комарики-дошколярики на всі боки роззираються. Нема неслуха. Зник, як булька на воді. Повернули вони щодуху назад.
А павук уже лапу до Зюзі простягає.
— Ой-ой-ой! — відчайдушне заволав Зюзя.— Пропадаю! Почула Комарія Комарівна. Почули комарики-дошколярики. Почули та вже й побачили.
— Не підлітайте, дітки, близько! Це небезпечної Я сама! — загукала Комарія Комарівна і мерщій до Зюзі. Схопила за крильця, тягне щосили. Та не може його з липкого павутиння вирвати.
А павук наближається й наближається. Радий, задоволений!
— Зараз і вихователькою, і всім дитсадком пообідаю! Хи-хи-хи!
— Хлопчики й дівчатка! — вигукнув тут найслухняніший комарик Макарик.— Нумо всі гуртом! За лапки берімося швидше!
Взялися всі комарики-дошколярики за лапки, Макарик за виховательку вчепився. Та я-ак смикнуть!
Вирвали Зюзю з павутиння.
Павучисько тільки щелепами клацнув з досади…
Тепер Зюзя не пустує, не бешкетує, у парі з комариком Макариком літає і міцно його за лапку тримає.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: