ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Чи за добро слід добром платити
Чи за добро слід добром платити

То йде раз молотник молотити й зустрічає вовка. А вовк йому й каже:
– Гей, куди ти йдеш?
– Та молотити.
– І мішок у тебе є? Сховай мене в мішок.
– А чого мені тебе в мішок ховати?
– Бо за мною мисливці женуться, хочуть мене вбити. Порятуй мене, то я тобі віддячу.
От молотник узяв його у мішок та й іде далі. А назустріч йому мисливці. Питаються:
– Чи ти не бачив вовка?
А він каже:
– Ні!
Мисливці й пішли собі.
Тоді молотник вовкові:
– Ну, вже вилазь, мисливці пішли.
Та й випустив його з мішка.
– Ну, як же ти мені тепер віддячиш? – питається.
– А ось як,– каже вовк,– із’їм тебе!
Молотник йому:
– Оце так? За добро мені злом платиш?
Вовк і каже:
– За добро ніхто добром не платить!
– Е-е,вовчику, постривай,– каже молотник.– Хай ось когось зустрінемо, що він на те нам скаже!
От іде кривий, беззубий пес.
Молотник його й питає:
– Песику, чи правда, що за добро нічого ждати добра?
– А чого це ти мене про це питаєш? – каже пес.
– Бо я оцього вовка врятував од смерті. Гнались за ним мисливці, а я його в оцей мішок сховав. А оце випустив, то він каже, що з’їсть мене.
– А що ж,– каже пес,– так воно й є. Як був я молодий, стеріг господареві і маєток, і худобу. А тепер як несила моя злодіїв проганяти, то господар мене й вигнав. Еге ж, не жди за добро добра!
Вовк тоді до молотника:
– От бач, тепер я тебе з’їм!
– Е, ні,– каже молотник.– Ходімо далі, може, ще кого зустрінемо!
Аж іде старий, кривий кінь. Вони його й питають:
– Конику, скажи, чи за добро може сподіватись чоловік добра?
– Де там! – каже кінь.– Ніколи за добро добра не сподівайся!
– А чого? – питається молотник.
А кінь і каже:
– Бо як був я молодий, любив мене господар. Тоді бігав я в кареті. А як постарів, мусив тягти воза і навіть молотарку. Зламала мені машина ногу, то хазяїн мене й вигнав. Тепер шукаю собі смерті!
От вовк і знов каже молотникові:
– Бач, нічого за добро ждати добра! І кінь сказав те саме. Отепер я таки тебе з’їм.
– Е, ні,– каже молотник.– Ходімо, може, ще кого зустрінемо. Що він нам скаже.
Коли йде лисичка. Молотник до неї:
– Лисичко, скажи, чи за добро чоловік може коли діждатись добра?
– А чого ти мене про це питаєш? – лисичка йому.
– Того,– каже молотник,– що йшов я з мішком молотити, а вовка хотіли вбити мисливці. Він мене дуже просив сховати його в оцей мішок, щоб мисливці не вбили. Казав, що за те мені добром віддячить. А як пройшли мисливці, випустив я його з мішка, а він хоче мене з’їсти. Ото я його й питаю, чи сміє він за добро платити злом.
Тут лисичка й каже, що вона не вірить, щоб вовк міг залізти в цей мішок. Мовляв, нехай молотник наставить мішка, а вовк хай туди влізе. От вовк зараз-таки й упхався в мішок.
– Слухай, молотнику,– каже тоді лисичка,– зав’яжи оцього мішка, поклади на землю, візьми ціпа та й молоти,– чи посиплеться з нього добро?
Молотник так і зробив. А лисичка й каже:
– Отак-то воно на світі! Не тільки людина, а й вовк мусить за добро добром платити!
Ото якби той молотник не зустрів лисички, мабуть би, вовк його й зі світу звів!



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: