ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Чи за добро слід добром платити
Чи за добро слід добром платити

То йде раз молотник молотити й зустрічає вовка. А вовк йому й каже:
– Гей, куди ти йдеш?
– Та молотити.
– І мішок у тебе є? Сховай мене в мішок.
– А чого мені тебе в мішок ховати?
– Бо за мною мисливці женуться, хочуть мене вбити. Порятуй мене, то я тобі віддячу.
От молотник узяв його у мішок та й іде далі. А назустріч йому мисливці. Питаються:
– Чи ти не бачив вовка?
А він каже:
– Ні!
Мисливці й пішли собі.
Тоді молотник вовкові:
– Ну, вже вилазь, мисливці пішли.
Та й випустив його з мішка.
– Ну, як же ти мені тепер віддячиш? – питається.
– А ось як,– каже вовк,– із’їм тебе!
Молотник йому:
– Оце так? За добро мені злом платиш?
Вовк і каже:
– За добро ніхто добром не платить!
– Е-е,вовчику, постривай,– каже молотник.– Хай ось когось зустрінемо, що він на те нам скаже!
От іде кривий, беззубий пес.
Молотник його й питає:
– Песику, чи правда, що за добро нічого ждати добра?
– А чого це ти мене про це питаєш? – каже пес.
– Бо я оцього вовка врятував од смерті. Гнались за ним мисливці, а я його в оцей мішок сховав. А оце випустив, то він каже, що з’їсть мене.
– А що ж,– каже пес,– так воно й є. Як був я молодий, стеріг господареві і маєток, і худобу. А тепер як несила моя злодіїв проганяти, то господар мене й вигнав. Еге ж, не жди за добро добра!
Вовк тоді до молотника:
– От бач, тепер я тебе з’їм!
– Е, ні,– каже молотник.– Ходімо далі, може, ще кого зустрінемо!
Аж іде старий, кривий кінь. Вони його й питають:
– Конику, скажи, чи за добро може сподіватись чоловік добра?
– Де там! – каже кінь.– Ніколи за добро добра не сподівайся!
– А чого? – питається молотник.
А кінь і каже:
– Бо як був я молодий, любив мене господар. Тоді бігав я в кареті. А як постарів, мусив тягти воза і навіть молотарку. Зламала мені машина ногу, то хазяїн мене й вигнав. Тепер шукаю собі смерті!
От вовк і знов каже молотникові:
– Бач, нічого за добро ждати добра! І кінь сказав те саме. Отепер я таки тебе з’їм.
– Е, ні,– каже молотник.– Ходімо, може, ще кого зустрінемо. Що він нам скаже.
Коли йде лисичка. Молотник до неї:
– Лисичко, скажи, чи за добро чоловік може коли діждатись добра?
– А чого ти мене про це питаєш? – лисичка йому.
– Того,– каже молотник,– що йшов я з мішком молотити, а вовка хотіли вбити мисливці. Він мене дуже просив сховати його в оцей мішок, щоб мисливці не вбили. Казав, що за те мені добром віддячить. А як пройшли мисливці, випустив я його з мішка, а він хоче мене з’їсти. Ото я його й питаю, чи сміє він за добро платити злом.
Тут лисичка й каже, що вона не вірить, щоб вовк міг залізти в цей мішок. Мовляв, нехай молотник наставить мішка, а вовк хай туди влізе. От вовк зараз-таки й упхався в мішок.
– Слухай, молотнику,– каже тоді лисичка,– зав’яжи оцього мішка, поклади на землю, візьми ціпа та й молоти,– чи посиплеться з нього добро?
Молотник так і зробив. А лисичка й каже:
– Отак-то воно на світі! Не тільки людина, а й вовк мусить за добро добром платити!
Ото якби той молотник не зустрів лисички, мабуть би, вовк його й зі світу звів!



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: