ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Дроворуб та його три дочки
Дроворуб та його три дочки

Був собі один дроворуб та Й мав трьох дочок. Ходив він щоднини до лісу, рубав до самісінького вечора дерева, колов на дрова, а потім продавав їх, щоб купити додому якоїсь їжі.
Якось пішов він до лісу й тільки-но заходився рубати, як підходить до нього дервіш. 
– Селям тобі, дроворубе! – привітався він, а дроворуб, відповівши, запитав: 
– Як ся маєш, дервіше, чи все гаразд у тебе? 
– Та хочу тебе щось запитати, але кажи всю правду мені. 
– То й добре,– погодився дроворуб. 
– А що воно таке місяць, і що таке зорі, що ніч, а що день? Відгадаєш за три дні – добре. Не відгадаєш – голову тобі відрубаю! 
Сказавши таке, дервіш пішов. Тільки то був не дервіш, а падишах. 
Думав-думав дроворуб, та придумати нічого не зміг. «Змилуйся, аллах, за що звалилася на мою голову така біда? Нещасливий я, бо як же мені таке відгадати?» 
Мов гадина звилася на серці в дроворуба, годі вже й дрова рубати. Що нарубав, відніс на базар, продав та й почвалав додому. 
Старша дочка відчинила двері та й бачить, що батько прийшов мов сам не свій. 
– Ой татусю, що сталося? Ти ж на себе не схожий! 
А батько й одказує: 
– Приходив сьогодні до лісу дервіш і запитав мене таке й таке. Отож я, доню, й потерпаю. 
– Ха-ха-ха,– зареготалася дівка.– А я гадала, що ти скажеш: «Сумую, бо в моєї дочки все є, нема тільки покривала на мідяний таріль!..» 
– Іди геть, дурепо! – одказав батько і ще дужче зажурився. 
На світанні бере чоловік свою сокиру та й знову йде до лісу. Аж це знову надходить дервіш та й питає: 
– А що, відгадав? 
– Ба ні! – одказує дроворуб 
– Гляди ж, два дні тобі лишилося,– попередив його дервіш та й подався геть. 
Знову в сіромахи на серці мов гадина в’ється. Кидає дроворуб роботу і йде додому. Відчиняє йому двері середульша дочка та й бачить, що батько мов темна хмара. 
– Ой, татуню, що тобі причинилося? Ти сьогодні так рано прийшов! 
А батько й каже: 
– Іди собі деінде! Ти не ліпша за старшу. 
– Змилуйся, батечку! Може ж, я розважу твою журбу, розкажи, чому ти сумуєш! 
Ото батько й розказав. Дівка як зарегоче та й одказує таке саме, що й старша дочка. 
Прогнав батько і її. 
А сам ніч не спить, все думає. Вранці ж почвалав до лісу, а тут і дервіш приходить. 
– А що, відгадав? 
– Ба ні! 
Подався дервіш геть, а дроворуб годі рубати – йде додому. Це ж йому тепер непереливки! 
Коли це відчиняє двері найменша дочка. 
– Ой, панотченьку, що тобі причинилося? 
Та батько не хоче й балакати. Довго-довго просила та благала його дочка, аби він розказав свою пригоду. 
Нарешті старий розповів-таки. 
– Тату, що ж тут такого мудрого? Коли дервіш прийде, ти скажи йому: «Місяць – то ви, падишаху. Зорі – то ж ваші візири. Ніч – ваші молодші слуги, а день – то ваші старші слуги». 
Як тільки почув таке дроворуб, одразу ж повесе лішав і до самісінького ранку проказував доччині слова, аби не забути.
Вранці ж узяв сокиру та й подався до лісу. 
Коли й дервіш приходить. 
– Чи відгадав? – питає. 
– Авжеж. 
– І що ж то? 
Дроворуб і промовляє, як його дочка навчила. 
Дервіш тоді й каже: 
– Є в тебе три доньки, і всі мають ось-ось народити дітей. 
Та й пішов собі, а дроворуб не має спокою – кидає роботу і знову йде додому. 
Зустрічає його найменша дочка. 
– А що, тату, відгадали? 
– Та відгадав, тільки він мені ось що сказав. 
– То пусте,– одказує  дівчина.– Скажи, хай сам прийде сюди, тоді й поговоримо.
Аж вранці дивляться – до їхньої хати під’їжджає повіз. 
– Агей, дроворубе, падишах звелів привезти твоїх дочок. 
Почули це дочки, хутко зібралися, а найменша й навчає найстаршу: 
– Коли падишах тебе запитає: «Дівчино, чого твоя душа бажає?» – ти скажи: «Маринаду». 
А середульшій говорить: 
– Коли ж тебе питатимуть, одкажи: «М’яса». 
Сіли дівчата в повіз, приїжджають прямо до палацу та й заходять у покої падишаха. 
Падишах дивиться на них і питає старшу: 
– Дівчино, чого твоя душа бажає? 
А та й каже: 
– Маринаду. 
– Віддайте її заміж за мого маринадника,– наказує падишах. 
Потім питає середульшу, а та й відповідає: 
– М’яса. 
– Віддайте її за мого м’ясника,– велить падишах. 
Питає найменшу, а та й каже: 
– Риба в повітрі, кріп у воді. 
– Хіба ж може бути риба в повітрі, а кріп у воді? – дивується падишах. 
– А хіба ж можуть три неодружені дівчини народити дітей? 
Падишах лишився дуже задоволений відповіддю найменшої дроворубової 
дочки й загадує своєму візиру: 
– А цю віддайте мені – вона буде моєю дружиною. 
Справили вони весілля і гуляли сорок днів та ночей.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: