ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Дроворуб та його три дочки
Дроворуб та його три дочки

Був собі один дроворуб та Й мав трьох дочок. Ходив він щоднини до лісу, рубав до самісінького вечора дерева, колов на дрова, а потім продавав їх, щоб купити додому якоїсь їжі.
Якось пішов він до лісу й тільки-но заходився рубати, як підходить до нього дервіш. 
– Селям тобі, дроворубе! – привітався він, а дроворуб, відповівши, запитав: 
– Як ся маєш, дервіше, чи все гаразд у тебе? 
– Та хочу тебе щось запитати, але кажи всю правду мені. 
– То й добре,– погодився дроворуб. 
– А що воно таке місяць, і що таке зорі, що ніч, а що день? Відгадаєш за три дні – добре. Не відгадаєш – голову тобі відрубаю! 
Сказавши таке, дервіш пішов. Тільки то був не дервіш, а падишах. 
Думав-думав дроворуб, та придумати нічого не зміг. «Змилуйся, аллах, за що звалилася на мою голову така біда? Нещасливий я, бо як же мені таке відгадати?» 
Мов гадина звилася на серці в дроворуба, годі вже й дрова рубати. Що нарубав, відніс на базар, продав та й почвалав додому. 
Старша дочка відчинила двері та й бачить, що батько прийшов мов сам не свій. 
– Ой татусю, що сталося? Ти ж на себе не схожий! 
А батько й одказує: 
– Приходив сьогодні до лісу дервіш і запитав мене таке й таке. Отож я, доню, й потерпаю. 
– Ха-ха-ха,– зареготалася дівка.– А я гадала, що ти скажеш: «Сумую, бо в моєї дочки все є, нема тільки покривала на мідяний таріль!..» 
– Іди геть, дурепо! – одказав батько і ще дужче зажурився. 
На світанні бере чоловік свою сокиру та й знову йде до лісу. Аж це знову надходить дервіш та й питає: 
– А що, відгадав? 
– Ба ні! – одказує дроворуб 
– Гляди ж, два дні тобі лишилося,– попередив його дервіш та й подався геть. 
Знову в сіромахи на серці мов гадина в’ється. Кидає дроворуб роботу і йде додому. Відчиняє йому двері середульша дочка та й бачить, що батько мов темна хмара. 
– Ой, татуню, що тобі причинилося? Ти сьогодні так рано прийшов! 
А батько й каже: 
– Іди собі деінде! Ти не ліпша за старшу. 
– Змилуйся, батечку! Може ж, я розважу твою журбу, розкажи, чому ти сумуєш! 
Ото батько й розказав. Дівка як зарегоче та й одказує таке саме, що й старша дочка. 
Прогнав батько і її. 
А сам ніч не спить, все думає. Вранці ж почвалав до лісу, а тут і дервіш приходить. 
– А що, відгадав? 
– Ба ні! 
Подався дервіш геть, а дроворуб годі рубати – йде додому. Це ж йому тепер непереливки! 
Коли це відчиняє двері найменша дочка. 
– Ой, панотченьку, що тобі причинилося? 
Та батько не хоче й балакати. Довго-довго просила та благала його дочка, аби він розказав свою пригоду. 
Нарешті старий розповів-таки. 
– Тату, що ж тут такого мудрого? Коли дервіш прийде, ти скажи йому: «Місяць – то ви, падишаху. Зорі – то ж ваші візири. Ніч – ваші молодші слуги, а день – то ваші старші слуги». 
Як тільки почув таке дроворуб, одразу ж повесе лішав і до самісінького ранку проказував доччині слова, аби не забути.
Вранці ж узяв сокиру та й подався до лісу. 
Коли й дервіш приходить. 
– Чи відгадав? – питає. 
– Авжеж. 
– І що ж то? 
Дроворуб і промовляє, як його дочка навчила. 
Дервіш тоді й каже: 
– Є в тебе три доньки, і всі мають ось-ось народити дітей. 
Та й пішов собі, а дроворуб не має спокою – кидає роботу і знову йде додому. 
Зустрічає його найменша дочка. 
– А що, тату, відгадали? 
– Та відгадав, тільки він мені ось що сказав. 
– То пусте,– одказує  дівчина.– Скажи, хай сам прийде сюди, тоді й поговоримо.
Аж вранці дивляться – до їхньої хати під’їжджає повіз. 
– Агей, дроворубе, падишах звелів привезти твоїх дочок. 
Почули це дочки, хутко зібралися, а найменша й навчає найстаршу: 
– Коли падишах тебе запитає: «Дівчино, чого твоя душа бажає?» – ти скажи: «Маринаду». 
А середульшій говорить: 
– Коли ж тебе питатимуть, одкажи: «М’яса». 
Сіли дівчата в повіз, приїжджають прямо до палацу та й заходять у покої падишаха. 
Падишах дивиться на них і питає старшу: 
– Дівчино, чого твоя душа бажає? 
А та й каже: 
– Маринаду. 
– Віддайте її заміж за мого маринадника,– наказує падишах. 
Потім питає середульшу, а та й відповідає: 
– М’яса. 
– Віддайте її за мого м’ясника,– велить падишах. 
Питає найменшу, а та й каже: 
– Риба в повітрі, кріп у воді. 
– Хіба ж може бути риба в повітрі, а кріп у воді? – дивується падишах. 
– А хіба ж можуть три неодружені дівчини народити дітей? 
Падишах лишився дуже задоволений відповіддю найменшої дроворубової 
дочки й загадує своєму візиру: 
– А цю віддайте мені – вона буде моєю дружиною. 
Справили вони весілля і гуляли сорок днів та ночей.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: