ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Чанга-чунга
Чанга-чунга

Було таке чи ні, а було колись два брати. Старший багатий, а менший бідний.
От приходить якось бідний брат до багатого та й просить: 
– Пожалій, брате, хоч малих дітей. Дай трохи грошей, бо в хаті й крихти хліба немає. 
А багатий йому: 
– Авжеж! Працювати треба, то й матимете. А в мене в хаті не скарбниця, йди до бісового батька! 
Посумував бідний брат та й надумався: 
– Піду по світу та пошукаю щастя. 
І пішов. Довго йшов чи ні, їв щось чи й не їв, аж трапилося йому на дорозі дерево. 
«Сяду я та відпочину трохи»,– вирішив він та й сідає під деревом. Аж бачить: курява стовпом стоїть. Придивляється пильніше, а то деви чвалають. Він тоді й сховався в дуплі. 
Коли це підходять сорок девів та й говорять до каменюки, що лежала під деревом: «Чанга!» – Камінь і відкрився. Деви заходять всередину й промовляють: «Чунга!» – Камінь закрився. 
Тоді чоловік думає: «Лишуся в дуплі на ніч. Може, побачу, що з того буде». 
Вранці чує: деви промовляють: «Чанга!» – Камінь одкривається. Вони виходять, говорять: «Чунга!» – Камінь закривається, а деви йдуть геть. 
Тоді чоловік виліз із дупла, підступає до каменя й каже: «Чанга!» Камінь одкрився. Чоловік кинувся всередину, говорить: «Чунга!» – Камінь закрився. Бідний брат входить у печеру, дивиться: а там стіл стоїть, а на ньому – сорок ключів. Він узяв ключі і давай відчиняти двері. 
Відмикає перші двері, а там повно золота. Відмикає другі – саме срібло. Треті відмикає – червоний яхонт. У четвертій кімнаті – зелений смарагд, у п’ятій – корали. І котру не відчинить, а там якесь коштовне каміння. Набив повні кишені, ще й за пазуху поклав, а потім знову замкнув усі двері, а ключі кладе на стіл. Тоді говорить: «Чанга!» – Камінь одкрився, а вийшовши, промовив: «Чунга!» – Й камінь закрився. Зрадів бідний брат та й похапцем почкурив додому. 
Після того дуже розбагатів. 
Коли це й питає його брат: 
– Як це ти розбагатів так швидко? 
Менший брат і розповів. 
– А коли я піду, теж так розбагатію? – питає старший брат. 
– А чому б і ні. Лиш не забувай казати «чанга» й «чунга». 
Побіг тоді старший брат додому, вибрав найбільший мішок та й рушив до каменя. 
«Чанга!» – промовив він, камінь одкрився. Увійшов брат у печеру, каже: «Чунга!» – Камінь закрився. Знайшов, як навчив його менший брат, ключі, а тоді відімкнув двері й набрав повний мішок золота та коштовного каміння. 
«Чунга!» – вигукнув він, але камінь зачинився з гуркотом ще дужче. Старший брат намагається згадати те слово, яке допомогло б йому вийти, але геть забув. Перелякався, замалим з глузду не з’їхав. Опам’ятався по якімсь часі та й думає: «Повиймаю я краще все з мішка та пошукаю, де сховатися. А там підслухаю, як говоритимуть деви, а завтра знову поскладаю все в мішок і вийду». 
От він повикладав усе назад і почав шукати, де б йому сховатися. Коли бачить: піч. 
– Оце тут я й сховаюся! – зрадів старший брат. 
Лежить, коли чує: йдуть деви. 
Тут найменший дев і каже: 
– А принюхайтеся й ви. Либонь, людським м’ясом пахне! 
Але середульший дев засміявся. 
– Де б тут людина взялася? То ми ходили по луках та полях, ото й набралися людського духу. 
Та найменший не вгаває: 
– Ба! Таки ж пахне людським м’ясом! 
– Та сюди й пташка не залетить, де вже там людині! – посміхаються старші. 
– Як хочете, а тільки тут десь людина ховається. Я ось пошукаю,– наполягає найменший. 
Шукав, шукав, коли зирк! – на печі сидить чоловік. 
– Ось бачите! Хіба ж не я вам казав! – зарепетував найменший дев та й виволік чоловіка на середину печери. 
– Як ти сюди потрапив? – питають деви. 
А бідолаха аж тремтить, та все-таки розповідає. 
Вислухали деви та й кажуть: 
– Твій брат був убогий; за те, що ти його прогнав, доля послала йому талан, а тобі судилося безталання! – сказали деви та й кинули його в піч.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: