ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Дервішева донька
Дервішева донька

Давно колись жив на світі один падишах, та не було в нього дітей. Ото йде він якось на прогулянку зі своїми охоронцями, коли бачить: стоїть біля джерела дервіш.
–  Есселям алейкюм, падишаху! – вітається дервіш.
А падишах і відповідає: 
– Ти пізнав падишаха, пізнай же і його горе. 
Дервіш дістав із пазухи яблуко й дав його падишахові. 
– Твоє горе в тому, що ти не маєш дітей. На тобі оце яблуко: половинку з’їж сам, а другу віддай дружині, й матимете ви сина, тільки ж до двадцяти літ він буде твій, а після двадцяти – мій. 
Промовив таке дервіш та й пішов геть. А падишах повернувся додому й зробив так, як навчив його дервіш. А по якімсь часі у них народився син. Що вже зрадів падишах – і сказати важко. 
Але час минає, ось хлоп’я вже до школи ходить, птахів полює, починає по гаях та лісах мандрувати. Коли ж юнакові звернуло на двадцятий рік, надумав батько його оженити. От знайшли хлопцеві наречену й скликають гостей на весілля. 
Але вночі, якраз напередодні весілля, в палац прийшов дервіш, вхопив юного шахзаде й зник. Приніс хлопця на вершину гори й лишив його там, примовляючи: 
– Сиди тут, ледарю! 
Шахзаде украй перелякався, але бачить: прилетіли три голубки, сіли край берега й поставали дівчатами. Ось вони пороздягалися й почали купатися. 
Купаються собі, пірнають, одна одну доганяють, а шахзаде взяв одяг однієї з них та й заховав. Дівчата виходять з води, тільки ж дві хутенько одяглися й полетіли, а третя кинулася шукати одяг. Шукає тут, шукає там – нема та й годі. Коли це бачить: стоїть юнак. От вона здогадалася, що то його робота, та й просить, аби той віддав, але шахзаде не віддає. 
Тоді дівчина й питає його: 
– Скажи хоч, як ти сюди попав? 
Шахзаде й відповідає, що його сюди привів якийсь дервіш. 
– То ж мій батько! – каже дівчина.– Зараз він сюди прийде, повісить тебе за чуба на цьому дереві, битиме канчуком та питатиме: «А що, второпав?» Тільки ж ти одказуй: «Не второпав!» 
Тоді хлопець віддав дівчині її одяг, вона стала голубкою й полетіла. 
А шахзаде бачить: іде дервіш з канчуком у руці. Підходить до нього, чіпляє парубка за чуба на дереві й лупцює щосили канчуком, а тоді питає: 
– А що, второпав? 
Юнак відповідає: 
– Ні, не второпав. 
Дервіш кидає його й зникає, а на другий день знову приходить. Так він бив хлопця три дні, але бачить, що парубок затявся, і відпустив нарешті. 
А шахзаде блукав по горі, блукав... Коли це прилетіла до нього голубка, дає йому пташку й каже: 
– На тобі оцю пташку та сховай її. Прийде до тебе мій батько з трьома дівчатами й почне питати, котру з них ти візьмеш за дружину? А ти дістань пташку й скажи: «Ту, до котрої полетить пташка». 
Навчила голубка шахзаде, що той має говорити, та й полетіла. 
А на другий день дервіш привів трьох дівчат і питає юнака: 
– А котру ти собі вподобав? 
А парубок дістав пташку з пазухи й каже: 
– До тієї, що я вподобав, навіть пташка летить. 
Пташка й справді пурхнула з юнацьких рук та й сіла дівчині на плече. Дервіш і віддав її за юнака. 
Тільки мати цієї дівчини не хоче, аби він був її зятем. 
Що мав робити шахзаде: взяв дівчину за руку та й рушив із нею в дорогу – до свого батька. Ідуть вони, йдуть, аж бачать: хтось чкурить за ними. От молода дружина й каже: 
– Це ж моя мати-відьма за нами женеться. Треба рятуватися. 
Торкнулася вона юнакового чола – й став він великим садом, сама ж вона – садівником. 
Підбігла відьма та й питає: 
– Садівнику, чи не йшли тут двоє молодят? 
А садівник і каже: 
– У мене цибуля тільки посходила. 
– Садівнику, голубе мій,– нетерпеливиться відьма,– я тебе не про цибулю питаю. Чи не бачив ти двох молодят? 
А садівник знову своєї: 
– Я щавлю ще й не сіяв, приходь через місяць! 
Бачить відьма, що садівник якийсь безклепкий, та й почимчикувала назад. 
А дервішева донька знову повернула чоловікові та собі людську подобу, 
та й чимдуж поспішають далі. Аж це відьма озирнулася й побачила їх. Повертає вона назад та й ну доганяти. Тоді дервішева дочка знову вдалася до 
чарів: шахзаде стає пекарнею, а вона сама – пекарем. 
Прибігла відьма й питає: 
– Пекарю, чи не проходили тут чоловік та жінка? 
А пекар відповідає: 
– Хліб ще не спікся, щойно посадив. Приходь через півгодини – тоді дам. 
– Голубе, та я не про хліб тебе питаю, а чи не проходили тут чоловік із жінкою? 
А пекар своєї: 
– Та й у мене, голубко, аж млоїть од голоду, зачекай-но трохи, поки допечу – тоді й пообідаємо. 
Бачить відьма, що пекар не второпає нічого, та й почимчикувала назад. А дочка повернула собі й чоловікові людську подобу, й тікають далі. 
Коли це відьма зирк – молодята знову на дорозі. От вона й здогадалася, що сад та пекарня – були її дочка та зять. Кинулася вона їх доганяти. 
Бачить дочка, що мати доганяє їх, вдарила чоловіка по щоці – став він озером, а сама перекинулася на качку та й пірнула під воду. 
Підходить мати, бачить: велике озеро. Бігає вона берегом туди й сюди, а ніяк не може знайти місце, аби підійти до води. Крутилася вона, вертілася та й подалася назад. 
Побачила дівчина, що мати повернулася додому, знову розвіяла чари, й молодята ідуть далі. 
Довго вони йшли чи ні, аж дісталися рідного міста шахзаде. Він і каже дружині: 
– Перебудь трохи в заїзді, а я піду дістану одяг та віз. 
Тільки шахзаде вийшов на дорогу, як перед ним наче виріс дервіш: вхопив його та й несе в батьків палац. А там на нього вже чекає його наречена – ще з того дня, коли мало бути весілля. 
А дервішева дочка почекала годину, другу – нема її судженого. Тоді вона стала голубкою, полетіла до палацу та й сіла на вікні. 
– Бач, невірний! Мене в заїзді покинув, а береш іншу! – докоряє вона шахзаде та й летить назад. 
Опам’ятався шахзаде, вибіг із кімнати, взяв повіз та чимдуж до заїзду – забрав свою суджену й доправив у палац. 
Їм було любо-любо, а нам любо слухати. 

*  Дервіш – мусульманський чернець-жебрак, особливий стан у мусульманських суспільствах.
*  Есселям алейкюм – шанобливе вітання, буквально: "мир вам".



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: