ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Дроворуб
Дроворуб

Був собі дроворуб та й мав жінку. Щоднини ходив він до лісу дрова рубати. А надвечір, повертаючись додому, продавав дрова й купував хліба та до хліба, щоб було з чого дружині вечерю зварити. А повечерявши, починали співати, грати й танцювати, примовляючи: «Піш-поф, піш-поф!»
Аж це падишах видав наказ, аби ніхто не запалював свічок уночі. От і не запалює ніхто вогню, тільки дроворубові байдуже: танцює та веселиться.
Якось опівночі вийшов падишах з палацу та й підійшов випадково до дроворубової садиби. Зирк – а в хаті світло, галас, співи й танці. Казна-що та й годі! Падишах зробив на дверях позначку й пішов.
А на другий день падишах посилає дроворубові коня, одяг і наказує слугам привезти його в палац. Пішли слуги падишаха до дроворубової хати, постукали у двері та й питають, де господар, а жінка каже, що чоловік у лісі дрова рубає. Тоді подалися падишахові люди до лісу, привели дроворуба додому, переодягли в новий одяг, посадили на коня та й везуть до падишаха.
їде дроворуб, а старці вилаштувалися по обидва боки шляху та й просять грошей. Поліз дроворуб у кишеню, а там порожньо. Отож їде та й приказує:
– Як їхатиму назад, як їхатиму назад!
Привезли його до палацу, й заходить дроворуб до самісінького падишаха. Той і питає дроворуба, що він робить, з чого живе. Розказує дроворуб усе як є. Сподобався дроворуб падишахові, ото й призначає він його старшим вартівничим на воротах, ще й гарну шаблю дарує.
Їде дроворуб назад, а жебраки знову просять у нього милостиню. Тільки ж падишах йому й шага не дав!
– Мені нема – і вам катма! Мені нема – і вам катма! – примовляє він, повертаючи голову то праворуч, то ліворуч.
Приїхав додому, а в хаті й крихти немає. Сидять дроворуб із жінкою голодні.
– Що ж його тепер робити?– бідкається чоловік.– Адже стало не краще. Грошей немає й шага!
– А ти, чоловіченьку, віднеси свою шаблюку до крамаря та візьми за неї чогось на обід.
Почвалав дроворуб до крамаря, віддав йому шаблю, взяв якоїсь готової їжі та й повертається до хати. А тоді, вже підвечерявши, знову заходилися дроворуб із жінкою співати й пританцьовувати. У піхви ж засунув шаблю, зроблену з дерева.
Але ж усі ті витівки бачив падишахів служник та й розповів усе вранці. Надумався падишах покарати дроворуба.
А треба сказати, що в ті далекі часи, коли комусь давали нову посаду, той повинен був відрубати голову котромусь із злочинців.
Наказав падишах своїм людям зібратися докупи, а сам посилає, аби привели дроворуба. Той одягнувся, сів на коня та й приїхав до палацу. Падишах загадав, аби привели злочинця, а тоді й каже дроворубові:
– Тобі я дав нову посаду – старшого вартівничого на воротах. Відрубай же голову цьому злочинцеві.
Але шабля в дроворуба дерев’яна! Що ж йому робити?
– О аллах! Коли цей чоловік не має гріха, хай моя шабля стане дерев’яною! Та коли він чинив зло, хай відрубає йому голову!– вигукнув дроворуб і вихопив шаблю.
Дивляться люди, аж шабля дерев’яна. Тоді дроворуб і каже падишахові:
– Бачите, ясновельможний пане, що цей чоловік гріха не має.
А падишах хоч і знав, що зробив дроворуб із шаблею, лишився задоволений його кмітливістю. Подарував падишах дроворубові новий будинок, дав багато грошей і зробив його своїм улюбленим слугою.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: