ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Лисиця й горлиця
Лисиця й горлиця

Жила собі горлиця, вимостила на дереві гніздо й вивела двійко пташенят. Дізналася про те лисиця, прийшла під дерево й каже:
– Горлице, ану поскидай мені своїх пташат, бо як не поскидаєш, дістану до гнізда, з’їм і їх, і тебе.
Злякалася горлиця, поскидала пташенят. Лисиця з’їла й нагадала, що прийде й по другий вивід.
Минув якийсь час, знову навела горлиця пташенят Ростуть вони, а матінка тужить, бо скоро має з’явитися лисиця. Якось ридає вона гірко над своїми дітками, коли це летить гайворон та й питає:
– Чого це ти, горличко, так побиваєшся?
– Як же мені не побиватися, коли ось-ось має прийти лисиця по моїх діток. Вона вже раз приходила, хотіла на дерево залізти, мене й моїх первісточків з’їсти, сказала: «Поскидай мені своїх пташат, бо як не поскидаєш, з’їм і їх, і тебе». Узяв мене страх, я й поскидала.
– Ох ти ж і страхополох,– мовить гайворон.– Та лисиця ж не вміє по деревах лазити. Ось послухай мене. Коли вона прийде знову й схоче з’їсти твоїх пташат, ти їй скажи: «З’їж мій послід». А як спита, хто тебе цьому навчив, скажеш: «Дід гайворон». А далі я вже сам дам їй раду.
Так воно й сталося. Прибігла лисиця та ну погрожувати, що пташок поїсть. А горлиця їй:
– З’їж мій послід!
А хто це тебе такому навчив? – сторопіла лисиця.
– Дід гайворон, одказала горлиця.
– Ну, начувайся, гайвороне,– вискнула спересердя лисиця й почвалала шукати іншого наїдку.
Аж ось і гайворон летить. Побачила його лисиця, впала серед дороги, наче здохла. А гайворон сів на неї й заходився дзьобати. Лисиця прицілилась і впіймала гайворона.
Радіє руда, моститься їсти, а гайворон і каже:
– Та й макоцвітна ти, лисице. Який у мене смак, коли я з самих кісток та пір’я. Кинь краще мене в ущелину: доки летітиму, пір’я об каміння обдереться, кістки потовчуться, тоді цілком і ковтнеш.
Поміркувала лисиця й пошпурила гайворона в урвище.
А той опустився на крилах униз і розпростерся, наче вбився.
– О, вже готовий,– облизнулась лисиця.
Заметушилася край ущелини, та злізти вниз ніяк, скелі стрімкі. Тоді вона заплющила очі й шугнула сторч головою.
Побачив гайворон, що лисиця, вбилася, злітав погукав горлицю й показав їй переможену розбійницю. Горлиця щиро дякувала гайворонові за порятунок і вже в щасті й радощах плекала своїх діток.
Тому й кажуть, що злобителя самого лихо поб’є, а добродійному все добре діятиметься.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: