ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Хитра лисичка й нетямковитий вовк
Хитра лисичка й нетямковитий вовк

Була собі лисичка, і внадилася вона до одного розкішного саду. Ходила туди щоночі, наїдалася винограду, відсипалася на шовковій траві, а вдосвіта йшла в безпечне місце.
Став господар помічати, що виноград скрізь порозкиданий, квіти й трава витолочені, й вирішив спіймати нахабного злодія. Поставив він на стежці капкан, для принади поклав баранячий курдюк.
Уночі приходить лисичка, аж дивиться – курдюк лежить. Вона одразу здогадалася, що то для принади й не стала їсти. Але не могла очей відвести від смачного баранячого сала, і їй так схотілося поласувати ним, що аж слина потекла, а в животі забуркотіло. Страх як закортіло хоч раз укусити, та згадала про капкан і подалася до винограду.
Але виноград видався їй кислим, несмачним. Лисиця поглядала на курдюк, ковтала слину й тільки облизувалася. Аби не піддатися спокусі й не опинитися в капкані, лисиця пішла з саду. Іде, а ласий курдюк так і ввижається.
«Що б його придумати, аби зігнати м’яким курдюком оскому, яку набила садовиною?» – міркує лисиця.
Так ішла вона, роздумуючи, як де взявся вовк. Заступив він лисичці дорогу й каже:
– Ага, хитра лисице, нарешті я стрівся з тобою! Ану мерщій висповідайся перед смертю!
– Я теж мріяла зустрітися з вами, славний лицарю,– запопадливо озвалась лисичка. –
Хотіла запросити вас у гості.
Є у мене сад, не сад, а рай: по один бік яблука, виноград, груші, а по другий – струмок, квіти, одне слово – справжній рай. А крім того, я заховала вам на радість смачного курдюка.
– Брешеш, хитра лисице, - наїжився вовк.– Багатьох ти увела в оману, та мене не ошукаєш.
Засміялася лисичка й каже:
– Ох, який ви недовірливий! Підозрілість – звичка шкідлива, краще ходімо зі мною й поласуймо курдюком.
Від самої згадки про курдюк у вовка потекла слина, й він мимохіть подався за лисичкою.
Прийшли до саду. Вовк дуже втішився, як побачив таку розкіш, а ще дужче зраділа лисичка.
Як попоїли вони садовини, привела хитруха вовка до курдюка й мовила:
– Гляньте, дурила я вас чи правду казала? їжте, скільки влізе!
Накинувся ненажерливий вовк на курдюк, а капкан хап його за передні лапи. Як той не пручався, а звільнитися не міг.
– Агей, приятелько, щось ухопило мої лапи й держить, не пускає!
А та йому:
– Ти ж богатир, сили тобі не позичати, смикни добряче й визволишся.
Шарпнувся вовк щосили й зомлів од болю. А лисиця наїлася курдюка та й пішла собі.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: