ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Перлинка
Перлинка

Жило колись двоє сусідів: один багатий, а другий убогий. У багача великий двір, розкішні будівлі, садок і ставок, табуни, отари та ще багато всякого добра.
Поралися коло худоби й по господарству кілька наймитів і слуг. І ще мав заможний сусіда три вродливі дружини.
А в бідака лише стара хатина на невеличкому подвір’ї та якесь там злиденне збіжжя. Ходив він на поденщину, заробляв мізерні гроші, з того й жили вони з дружиною та маленьким синочком.
Одного вечора бідак прийшов виморений з роботи й сидів на тапчані, сьорбав пісну юшку.
Раптом у ворота постукали, і на подвір’я зайшов сусідів наймит. Привітався й мовив:
– Тебе кличе хазяїн. Піди, каже, й мерщій приведи його до мене.
– Навіщо я здався твоєму хазяїнові? – спитав бідак.
– Не знаю, ніби хоче тобі щось важливе сказати.
Убогий знехотя підвівся і подавсь до багача.
Той лежав на тапчані поверх шовкових ковдр і попивав чай.
Молодий слуга розтирав йому волохаті й грубі, мов колоди, ноги.
– Ходи-но сюди, сусіде,– озвався багач до бідака.– Ніколи ти до нас не заходиш, нічого не просиш у мене, хоч знаю, тобі не з медом живеться.
– Кожен живе, як може,– відповів убогий.
– Ти дуже гордий чоловік! – скривився багач, – Однак сядь біля мене.
Бідак сів скраєчку на тапчан.
– Хочу тебе щось розпитати,– почав заможний сусіда.– Ти ж знаєш, у мене всього доволі, хіба що пташиного молока немає. Але й дня не минає без клопоту. Ні радості тобі, ні втіхи. Ледачі слуги гнівлять мене, псують мені кров, за що мушу їм прочухана давати. А гризні моїх огудних жінок кінця-краю нема, тільки лементовище й чути. Мене одне дивує: ти такий убогий, не маєш навіть тисячної частки того, що є в мене, а дома в тебе спокій і лад. Жодного разу я не чув, щоб ви сварились чи жінка твоя плакала, наче нема у вас чим журитися. Мало того, часто-густо чую у вашому дворі сміх. Скажи, чого воно так?
– Ми й справді ніколи не сваримось. Я не цураюся ніякої роботи. Жінка це знає й щиро піклується про мене. Вона й сама до роботи вдатна, хазяйновита. За це і я її шаную, ото й нема їй через що плакати. До того ж є в нас перлинка. Завжди, як випаде вільна хвилина, забавляємося з нею, втішаємося.
Багач відпустив бідака і глибоко замислився.
– Якщо одна перлина так потішає моїх сусідів, то я куплю три й забавлятиму ними своїх жінок.
Другого дня він купив три перлини, приніс додому, сів на тапчан, покликав своїх дружин, дав кожній по одній і сказав:
– Сядьмо кружка й позабавляймося.
Старша дружина глянула на свій подарунок, тоді зиркнула на подарунки інших дружин. Їй здалося, що її перлина дешевша. Середульша й молодша дружини так само подумали про свої подарунки. Отож через заздрощі вони зчинили такий рейвах, аж хата ходором пішла.
Багатій розлютився, відлупцював жінок і, сумний, подався до бідака. Ще з вулиці почув радісний сміх. Зайшов на подвір’я й побачив, що сусід із жінкою милуються своїм дворічним синочком, забавляються з ним. І невимовно раді з того.
– Я купив три перлини, та вони не принесли мені щастя,– обізвався багатій. – Навпаки, через них тільки пересварилися мої жінки. Яка ж то у вас перлина, що ви нею не можете натішитися.
– Ех, сусіде, сусіде! – озвався бідак. – У нас не та бездушна коштовність, про яку ви кажете. Наша перлинка – дорогенький наш синочок, якого ми любимо дужче за все. Хіба може бути на світі щось дорожче й краще за дитятко?
Нічого не відказав на те багатій, тільки похнюпився й подався додому.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: