ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Лелека-божий посланець
Лелека-божий посланець

В одному селі жили такі нестелепні на розум люди, що не знали навіть, звідки до них вода прибуває й куди вона далі тече.
Якось до того села залетів лелека й сів собі на чинор.
Збіглося все село, стали його роздивлятися.
– Що воно за чудасія? – питають одне одного, але ніхто нічого певного сказати не може.
Звичайно, і в таких селах є свої розумаки. Тож тільки вони можуть відповісти на подібні питання. Був розумака і в цьому селі. Приходять до нього односельці, показують на лелеку й питають, що воно таке. Той подивився й мовив з докором:
– Ну й дурмани ви! Не питайте: «Що воно?», коли не хочете накликати на свої голови гніву божого, а питайте: «Хто він?», бо це божий посланець. Утямили?!
– Раз до нас завітав сам божий посланець, то його треба як годиться пошанувати й добре почастувати. Чого ж ми стоїмо? – заметушилися дурмани.
– Звичайно, треба почастувати!
– А що він їсть? – запитав один.
– Коржі! – відповів другий.
Тієї миті лелека наслідив на землю білим.
– О, божий посланець кисляк п’є! – загукали враз дурмани. Кілька з них збігали додому й принесли кисляку.
– Ви наш староста, ви найрозумніший серед нас, тож лізьте на дерево й почастуйте божого посланця, – заходилися прохати розумаку.
– Я з ним не знайомий, – одказав той. – Якщо я йому не сподобаюся, він може мені лихе заподіяти. Тож коли хочете, аби я живий і здоровий повернувся на землю, принесіть мотузок і прив’яжіть мені до ноги. Як тільки побачу, що божий посланець розгнівався, гукну: «Тягніть!», і ви стягнете мене.
Дурмани принесли довгого мотузка й прив’язали розумаці до ноги. Той поставив на голову миску кисляку й поліз на дерево. Коли вже дістався майже до самої верхівки, лелека сполохався й замахав крильми, щоб злетіти. Розумака й собі злякався й зарепетував:
– Тягніть мерщій, бо він мене заб’є!
Кілька чоловіків смикнули за мотузку, але розумака головою застряв між гіллям. Бачать дурмани, що нічого не вдіють, усі гуртом ухопилися за мотузку й потягли щосили. Додолу гепнувся сам тулуб, а голова лишилася на чинорі.
– Куди поділася голова? – спитав котрийсь із дурманів.
– А хіба він мав голову? – перепитав другий.
– Хто його знає...– одказав третій.
– Треба спитатися в його жінки! – порадив четвертий.
Ось приходять та й питають:
– Тітко, ваш чоловік мав голову чи ні?
– Мабуть, мав, бо як жував коржа, то кивав бородою, – відповіла жінка.
– Виходить, мав-таки голову! – вирішили ті й побігли назад до чинора.
Довго ще думали-гадали дурмани й нарешті дійшли висновку, що розумака не вгодив божому посланцеві, а той відірвав йому голову та й полетів.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: