ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Фархад і Ширін
Фархад і Ширін

В одному з міжгір’їв Гіссарського хребта жила колись дівчина Ширін. Мала вона ясне, мов сонце, обличчя, великі сяйні очі, чорні коси й тонкий стан.
Жила вродливиця Ширін із своїми старенькими батьком та матір’ю в давньому родовому замку на схилі гори.
Щоранку виходила вона з своєї оселі й милувалася чудовим берегом річки, квітучими й радісними довколишніми селами та щедрими садами.
– Найбільше тішила її грайлива річка, що починалася високо в горах, вбирала дорогою води багатьох малих і великих струмків і несла живодайну вологу на поля родючої Гіссарської долини.
Ширін виходила на берег, дихала чистим повітрям, вдивлялася, як котить хвилі повновода річка, слухала їх нескінченну пісню.
Мало-помалу чутка про незрівнянну вроду Ширін облетіла цілий світ. З усіх усюд почали засилати старостів царі, царевичі й візири.
Та Ширін усім їм відмовляла. Одного разу батьки порадились і мати каже до Ширін:
– Люба донечко, мені вже набридли ті старости. Ти не маленька, пора заміж. Ми плекали тебе, щоб, коли станеш на порі, справити весілля й спокійно доживати при тобі віку.
Почула це Щиріп, замислилася, підвела голову й мовила:
– Матусенько, я виберу того, хто за одну ніч своїми руками проведе воду від річки до нашого замку. Лише з богатирем-працелюбом, який напоїть спраглі землі довкола нашої оселі, я буду щаслива.
Батьки переповідали цю умову сватачам, а ті як зачують таке, то одразу від своїх намірів одмовляються.
А неподалік проживав вівчар Фархад. Гнав він раз свою отару повз замок, побачив незрівнянну Ширін і закохався.
Але, знаючи, що до дівчини сватаються царі, царевичі та візири, казав собі: «Вона відмовляє таким знатним особам, то чи буде приязна до мене?» – і не зважувався навіть натякнути про своє кохання.
А як дізнався Фархад про умову Ширін, зрадів дуже, узяв мотику й кирку і взявся до роботи.
Про Фархадів намір довідався один із сватачів Ширін – царевич Хісров. Ревнощі заволоділи царевичем, і він теж подався виконувати умову Ширін.
Фархад прокладав шлях воді крізь скелі, навпрямець, а Хісров – долиною, під гору.
За короткий час Фархад пробив у скелях довгий і глибокий канал і вже ось-ось мав наблизитися до мети.
А Хісров, який за все своє життя не брав до рук ніякого знаряддя, крім гострого кинджала, швидко підупав на силі і втратив усяку надію одружитися з Ширін. Та коли побачив, що Фархад наближається до замку, ревнощі ще дужче охопили царевича, і він вирішив будь-що завадити Фархадові.
Підступний Хісров удався до облуди: нарубав очерету й вислав ним доріжку від річки й мало не до замку Ширін. Тоді знайшов хитру, підступну бабу, дав їй золота і звелів сповістити Ширін і Фархада, що, мовляв, Хісров закінчує канал.
Узяла стара ціпок, прийшла до дівчини й каже:
– Дочко, царевич Хісров уже майже виконав твоє бажання.
А саме зійшов місяць, і очерет сизо вилискував у місячному сяйві, наче то й справді була вода.
Глянула Ширін з гори, й здалося їй, що вода хлюпоче зовсім поряд. На радощах поцілувала вона бабу й мовила:
– Матінко добровіста, підіть і скажіть царевичеві Хісрову, що я стану його дружиною, як тільки вода сягне нашої оселі.
Баба лукаво осміхнулась і пошкандибала до Фархада.
– Даремно ти стараєшся, Фархаде, – каже вона.– Вуста Ширін належатимуть Хісрову.
– Що? – не розчув Фархад, бо саме довбав скелю.
– Кажу, вуста Ширін належатимуть Хісрову,– повторила баба, – поглянь униз.
Глянув Фархад у долину, а там і справді доріжка вилискує.
– О! Хіба Хісров уже провів воду? – спитав розпачливо.
– Авжеж, провів! – єхидно одказала баба.
Тяжко застогнав Фархад-богатир, затремтів і враз зів’яв, мов верба від суховію.
– Ні, без Ширін мені не жити! – мовив Фархад і з усієї сили вдарив себе гострою мотикою по голові і зійшов кров’ю.
Саме тоді сховався місяць за гору і Хісровів очерет перестав полискувати.
На світанку Ширін прокинулась з надією побачити воду біля оселі й вибігла з замку. Та тільки й побачила доріжку з очерету. Збагнула Ширін, як жорстоко ошукав її Хісров.
Глянула дівчина на Фархадову працю, а там мертвий богатир лежить. Заридала гірко й звеліла поховати Фархада в замку.
Відтоді ніхто вже не бачив Ширін. Вона не виходила більше на берег річки, а до кінця свого віку прожила в замку з думками про Фархада.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: