ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Рана від сокири і рана від слова
Рана від сокири і рана від слова

Жив колись дроворуб. Щоранку брав він мотузок та сокиру, йшов до лісу, нарубував в’язку дров, завдавав собі на плечі й ніс на базар.
Одного разу зрубав він велику суху арчу й почав її коло ти, як де взявся величезний ведмідь. Побачив його дроворуб,
злякався. «Зараз він мене роздере»,– мовив безнадійно.
Та ведмідь не зачепив дроворуба, лише спитав:
– Слухай, чоловіче, я бачив з якою мукою валиш ти дерево, потім колеш його. Нащо це тобі?
– Я рубаю дрова, ношу на базар продавати, тим і живу.
– Коли так,– мовив ведмідь,– не турбуйся. Мені робити нічого, щодня наламуватиму тобі в’язку дров і залишатиму на дорозі. Ти приходь і забирай.
Наступного дня прийшов чоловік, а ведмідь справді приготував йому велику в’язку. Зрадів дроворуб, завдав дрова на плечі й поніс до міста.
Так минуло кілька днів.
Якось чоловік подумав, що слід би віддячити ведмедеві, й каже дружині:
– Доки повернуся, звари добрий обід, я прийду сьогодні зі своїм приятелем.
– Гаразд, – відказала жінка.
Прийшов чоловік до лісу, розшукав ведмедя й покликав до себе в гості. Той спочатку відмовлявся, але дроворуб таки ублагав його.
Розмовляючи, дійшли до хати. Вийшла назустріч жінка, дивиться, що її чоловік іде з великим страшним ведмедем, й аж руками сплеснула:
– Ой лишенько на мою голові – гукнула до чоловіка. Невже цей огидний ведмедисько і є твій приятель?
Почув ці слова ведмідь, образився й каже дроворубові:
– Візьми сокиру й удар мене по голові.
– Не ображайтеся, жінка нічого не знала про вас,– мовив чоловік, намагаючись заспокоїти гостя. Але той стояв на своєму.
– Удар мене сокирою по голові. А не вдариш, пороздираю вас обох і хату вашу розвалю.
«Якщо не вдарю його, цей упертий звір зробить усе, що сказав. Краще вже розчереплю йому голову. Ведмідь помре, й так ми його спекаємося»,– подумав дроворуб.
– Гаразд, – сказав він, узяв сокиру й з усієї сили вдарив ведмедя по тім’ю.
Хоч і думав дроворуб, що ведмідь неодмінно помре, та щоб забути про той випадок, деякий час ходив по дрова в інший ліс.
Ліс той був далеко, і він дуже стомлювався.
«Якщо ведмідь загинув, то чи не краще ходити по дрова на старе місце?» – подумав дроворуб і подався до найближчого лісу.
Та тільки-но зрубав дерево, як раптом підходить той самий ведмідь. Як не придивлявся чоловік йому до голови, так і не помітив сліду від рани.
– Що, приятелю,– сказав ведмідь,– дивишся, чи не лишилося сліду від твоєї сокири? Так, рана від сокири загоїлася, зате рана від лихих слів твоєї жінки назавжди лишиться в моєму серці. Почув я нині цюкіт твоєї сокири і рана в серці роз’ятрилася знов.
Ведмідь казав правду. Тому дроворуб не промовив і слова, а взяв мотузок, сокиру й, похнюпившись, пішов із лісу. Він більше ніколи не приходив на те місце.
* Арча – деревистий ялівець.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: