ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Півень та його товариші
Півень та його товариші

Постарів голосистий півень. І ось господар надумав його зарізати, почастувати гостя. Втік тоді півень з двору й подався на прощу. Дорогою стрів кота й питає:
– Куди ти, котику, йдеш?
А кіт йому:
– Як був молодий і спритний та добре мишей ловив, то господар мене шанував. А як постарів, з двору прогнав.
– Ходімо разом, – каже півень.
От чимчикують вони, коли це стрічають осла.
Став їм оселі своє горе виповідати:
– Постарів я, і мене господар вигнав.
– Ходімо з нами на прощу, – кажуть йому півень і кіт.
Ідуть вони яке втрьох, аж ось назустріч собака. Став і собака бідкатися:
– Як був молодий та садибу стеріг, то й жалували мене.
А як постарів – місця в дворі не знайшлося.
– То ходімо з нами на прощу, – запропонувало йому товариство.
Ідуть вони, йдуть, та й застала їх ніч. Спинилися на нічліг під чинором. Коли це бачать – у темряві вогник блимає. Вирішили піти на той вогник. Підходять ближче, а то в хаті світиться. Вилр собака на осла, кіт на собаку, півень злетів на кота й заглянув у вікно. А там повна хата злодіїв. Як загорлає півень, а з ним і його товариші, то злодії з переляку покидали все в хаті й драла звідти.
Увійшла наше товариство до хати.
– Пошукаю пшона, подзьобаю,– просокорів півень.
– Знайду молока, похлебчу,– пронявкав кіт.
– Погризу кісток,– облизнувся собака.
– А я пошукаю ячменю,– озвався осел.
Повечеряли вони, що кому смакувало, та й повкладалися спати. Осел у сінях під дверима ліг, кіт на печі, собака у дворі, а півень на дереві примостився.
А злодії тим часом набралися відваги й послали з-поміж себе одного піти подивитися, хто там у їхній хаті. Зайшов той тихенько в хату та рукою на піч шарнув, а звідти щось як зашипить та кігтями йому межи очі. Кинувся до дверей, а там щось як заходилося того дубасити! Вискочив надвір, та щось його за ногу вхопило й не пускає. А з дерева вже й поминальну молитву співають. Ледь живий прибіг той злодій до своїх. Як розказав, якого страху зазнав, то злодії, не довго думаючи, подалися світ за очі. А півень, кіт, осел і собака лишилися в тій хаті й спокійно доживали собі віку.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: