ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Неслухняний горобець
Неслухняний горобець

Було це чи ні, та жили колись двоє нерозлучних друзів: крук та горобець. Разом ходили гуляти, гостювали один в одного, а вже коли, бувало, знайде котрийсь яку поживу, відразу ділиться з приятелем.
Цілу весну, літо й пів-осені нічим вони не журилися. Пурхали від саду до саду, ласували виноградом і сливами, шовковицями та абрикосами, ловили мух і коників.
Та от минула тепла пора, повіяло холодом. Крук і каже горобцеві:
– Любий приятелю, уже студеніє, незабаром підуть дощі, а там і сніг, треба нам подбати про житло. Збудуймо разом хижку, й буде нам затишно й тепло.
– Навіщо мені морочитися з тою хижкою? – відказує горобець,– Заб’юся в якусь шпарку й безтурботно відлежуся до весни.
– Твоя воля,– мовив крук,– Коли не хочеш, я собі хижку сам поставлю.
Крук узявся до роботи, а горобець літав безтурботно, аж поки настала зима.
Того року лютували морози, випало багато снігу.
Горобець літав від покрівлі до покрівлі, а місця, де б можна було хоч трішки погрітися, не знаходив. Куди не кинеться, скрізь мороз дошкуляє. Нарешті не витримав і подався до крука просити, аби прихистив його в своїй хижці.
– Ти мій приятель,– каже крук,– але ти не схотів працювати разом зі мною, тож я хижку збудував лише для себе, удвох ми в ній не помістимося.
А горобець як заплаче та заголосить:
– Хай буде довгий твій вік, друже-круче, щоб ніколи ти лиха не знав, пожалій мене, пусти до своєї хижки! Не послухав я тебе, тепер каюся.
Пусти, бо задубію на морозі.
– Що ж, заходь уже! – каже крук. – Однак сам зараз пересвідчишся, що двом нам ніде буде лягти. Та нічого вже з тобою не вдієш, залазь мені під лапи та й спи,– мовив господар.
Заліз горобець крукові під лапи, а заснути не міг, бо кігті, мов колючки, вп’ялися йому в тіло.
Колючки ви, колючки,
Кігті твої – колючки.
Покололи мене вкрай,
Не засну, хоч пропадай.
– Коли так, то залазь мені під голову! сказав крук.
Горобець умостився під головою, але й тут було не краще.
Тепер уже дзьоб увіп’явся йому в шию. Довелося знов будити приятеля.
Ой колючка ти колючка,
Навіть дзьоб і той колючка.
Поколов мене украй,
Не засну, хоч пропадай.
– Більше місця нема. Хіба що в піч залазь, коли хочеш.
У піч горобець просунув тільки голову. До дзьоба йому набилося попелу. Знову будить приятеля:
Піч у тебе замала,
А до того ще й зола
Заморила мене вкрай,
Не засну, хоч пропадай.
– Гей, неслухняний горобче! – не витримав крук.– Хіба не чув ти приповідки, що за дурної голови ногам лихо? Отак і ти через свої лінощі сам тепер мучишся й мене мучиш. Спи і мені дай виспатися!
Та як не старався горобець, а заснути не міг. Нарешті не витримав й вилетів надвір.
Прокинувся вранці крук, вийшов з хижки, а неслухняний горобець задубів перед дверима. Заплакав він гірко за своїм давнім другом. Та що з того? І слізьми вже не зарадиш.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: