ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Дракон і царевич
Дракон і царевич

Одного разу царевич Радміл вирушив на полювання. Щойно парубок від’їхав від замку, як із кущів вискочив заєць. Мисливець за ним, а куций – стриб – і зник біля водяного млина. Радміл обшукав кожен закуток, але зайця ніде не було.
Неподалік млина на річці старенька жіночка набирала воду. Парубок, наблизившись до неї, привітався та поцікавився: 
– Бабусю, чи не бачили, куди подівся мій заєць? 
– Забудь про куцого, – застерегла старенька. – Це дракон, який перетворився на полохливу тварину. Таким чином потвора заманює людей у лісові хащі. 
– Потрібно позбутися страховиська, – вирішив царевич і звернувся до бабусі: – Коли дракон прийде до води, довідайтеся, де він ховає свою міць. Яку б річ потвора не назвала, починайте її цілувати. Робіть так, допоки про все не довідаєтеся. 
Радміл повернувся до палацу, а старенька залишилася біля млина. Коли місяць посріблив темне небо, з’явився дракон. 
– Ну, де був і що бачив? – почала розпитувати жінка. 
– Е, бабо, багато казати, та мало слухати, – позіхнуло страховисько. 
– Ти ніколи нічого не розповідаєш, – удавано обурилася старенька. – Хотіла б дізнатися, де твоя сила схована. Я б тоді цілувала й оберігала. 
– Міць он у тому валуну, що схилився над водою, – вказав дракон. 
Старенька почала цілувати камінь, а потвора засміялася: 
– Та не тут моя сила, а у липі, що перед млином. 
Баба кинулася до дерева, а дракон знову зареготав: 
– І не тут моя сила. 
– Та де ж? 
– Тобі туди й не дістатися. У королівстві Юрая розлилося озеро, де мешкає страшний змій, а в ньому – вепр. У тварині – заєць, у куцому – голуб, а у птасі – лялечка. Ось у ній і схована моя сила. 
– А що як лялечка перетвориться на метелика? 
– Тоді, бабо, мені горе. 
Коли вранці дракон полетів, до млина прийшов царевич і баба все розповіла. 
Радміл переодягся пастухом і вирушив до короля Юрая. Минуло чимало часу, допоки він дістався міста володаря. 
Хлопець найнявся до правителя пасти овець. 
– Тільки не йди до озера, – застеріг король Юрай. – Звідти ще ніхто не повертався. 
Парубок узяв прудконогих собак, які могли наздогнати будь-кого, покликав гостроокого сокола, та й вирушив із вівцями до водойми. 
Коли тварини розбрелися берегом, царевич зайшов в  озеро й почав гукати:
– Агов, чудовисько! Виходь, силою поміряємось, якщо не боїшся! 
– Зараз, – просичав погрозливий шепіт, і на поверхні з’явився величезний і страшний змій. 
Довго Радміл і чудовисько билися, та здолати одне одного так і не змогли. 
– Ось тільки голову в озері змочу, тоді жбурну тебе у височінь! – ледь переводячи подих, просичав змій. 
– Хвастощі! – сміється хлопець. – От якби зараз мене поцілувала принцеса, то здолав би тебе! 
Змій відпустив Радміла й пірнув в озеро. Хлопець умився та відпочив. А коли настав вечір, зібрав докупи овець і разом із соколом та собаками вирушив до міста. 
От іде царевич вулицею, жене отару, а всі люди дивуються, що парубок живим і неушкодженим повернувся. 
Наступного ранку Радміл знову вирушив до озера. А король Юрай наказав двом солдатам таємно простежити за ним. Чоловіки зійшли на гору, звідки було все добре видно та чутно, й побачили, як парубок зі змієм бореться. Потім солдати повернулися до володаря та розповіли, що сталося біля озера. 
Король негайно покликав доньку й наказав: 
– Завтра таємно підеш до озера й допоможеш Радмілу. 
Як не боялася дівчина страховиська, та мусила виконати батьківське доручення. 
Наступного ранку, ледь засяяло сонце, пастух із вівцями, соколом і собаками вирушив до озера. А за ним – сумна принцеса. 
Коли тварини розбрелися, хлопець заліз у воду та гукнув: 
– Агов, зміє! Виходь на бій, якщо не боїшся! 
– Іду, царевичу! – відгукнулося страховисько. 
Розпочався двобій. Довго вони боролися, аж знесилили. Тоді змій і просить: 
– Пусти, царевичу, голову в озері змочити, а тоді вже начувайся! 
– Не вигадуй, – засміявся Радміл. – От якби тут була принцеса й поцілувала б мене, тоді тобі горе! 
Щойно парубок це промовив, як із-за дерева вибігла красуня. Дівчина поцілувала героя. І тоді Радміл розмахнувся й закинув змія у височінь. За мить страховисько впало на землю й розбилося. З нього вискочив дикий вепр і побіг. Але хлопець наказав собакам наздогнати кабана. Прудконогі зловили вепра й розірвали його. Аж тут вискочив заєць. Та собаки й куцого наздогнали. Із зайця вилетів голуб, але царевич випустив сокола. Пернатий мисливець наздогнав утікача. Аж раптом із голуба випала лялечка саме принцесі на долоню. А за мить у руці дівчини тріпотів барвистими крильцями метелик. 
Потім з озера пролунав страшний стогін і несподівано обірвався. Озирнувшись, Радміл і принцеса побачили, як навколо кружляє безліч кольорових метеликів. Страшна місцина перетворилася на неймовірно прекрасний куточок природи. 
Того дня король Юрай із високої гори спостерігав за пастухом і донькою, тож вирішив нагородити героя. Та коли хлопець зізнався, що він – царевич, правитель віддав за дружину улюблену доньку. Невдовзі влаштували бенкет, і все місто святкувало перемогу над змієм і весілля принцеси та Радміла.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: