ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Силач-хвалько
Силач-хвалько

В одному селі жив неймовірно дужий парубок, на ім’я Горан. Бувало, зранку підкине важку залізну палицю догори – тільки ввечері вона на землю повернеться. Або вирве дерево з корінням і починає перед односельцями вихвалятися, що нікого, мовляв, не боїться.
– Хіба є хтось дужчий від мене? – часто запитував Горан у матусі. 
– Любий синку, – всміхалася жінка, – ніколи не хизуйся силою, бо у світі знайдуться люди, що й тебе за пояс заткнуть. 
– Не може того бути! – сердився на мудрі слова парубок. 
За деякий час Горан вирішив перевірити, чи справді хтось зможе його перебороти, й вирушив у світ. Довго йшов, допоки дістався широкої річки. Ступив у воду – глибоко,убрід не перейти. Коли це бачить: на протилежному березі чоловіки пшеницю косять. Звернувся тоді юнак по допомогу: 
– Добродії, чи не підкажете, де тут міст? 
Не зволікаючи, один із косарів простяг довжелезну лопату: 
– Сідай, перенесу! 
Парубок спритно скочив, і чоловік миттю переправив його на свій берег. 
Не встиг юнак подякувати, як побачив дідуся, який затис пальцем одну ніздрю й дув. Здивувався Горан: 
– Що то за диво таке? 
– Якщо старий подує в обидві ніздрі, – пояснили косарі, – вітер усіх нас знесе. 
Зрозумів тоді парубок, що опинився серед справжніх богатирів, і вирішив помірятися силою. 
– Е, ні, – кажуть чоловіки, – навіщо боротися? Краще зроби добру справу: поверни сестру, яку викрав велетень. Тоді вважатимемо тебе за найсильнішого. 
Радіючи нагоді виявити свої здібності, Горан вирушив на пошуки злодія. 
Здолавши чималеньку відстань, побачив: біля річки сидить дівчина, а її викрадач спить, поклавши голову на камінь. 
Підійшов хвалько та як дасть кривднику по потилиці. Злодій подумав, що то красуня пальцем торкнула, й ліниво перевернувся на інший бік. Але парубок не здавався. Тоді розбійник розплющив одне око та бачить: якийсь дивак на нього нападає. Злодій схопився, а хлопець мерщій тікати. Біжить бідолашний, аж курява з-під ніг здіймається. Коли це назустріч чоловік іде: дванадцять повних возів причепив до пояса, тягне їх і на сопілці грає. 
– Допоможіть, – благає Горан, – врятуйте від злодія: он він уже наздоганяє. 
Чоловік сховав хвалька за поясом і потягнув свої вози далі. 
Аж ось і розбійник нагодився, заступив рятівникові дорогу та запитує: 
– Чи не зустрічав нахабного парубка? 
– Я нікого не бачив! – відповів чоловік. – Звільни шлях: дуже поспішаю. 
– Та ні, бачив! – наполягає на своєму злодій. 
– Коли так, то забирай його, – мовив добродій. 
Але замість утікача розбійник отримав такого міцного щигля, що аж по землі покотився. 
А чоловік почимчикував далі, зовсім забувши про захованого юнака. Ввечері, хотів сісти перепочити, аж тут і Горан обізвався: 
– Ой, добродію, обережніше, не роздави! 
Чоловік дістав парубка з-за пояса та поставив на землю. Горан, подякувавши своєму рятівникові, засоромлений подався додому. Відтоді хлопець більше ніколи не хизувався, бо зрозумів: на всяку силу знайдеться ще більша.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: