ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Лисичка-сестричка і вовк
Лисичка-сестричка і вовк

Жили собі дід і баба. Дід каже бабі:
– Ти, бабо, печи пироги, а я запряжу сани і поїду по рибу.
Наловив риби і везе додому повні сани. От їде він і бачить: лисичка скрутилася калачиком і лежить на дорозі. Дід зліз із саней, підійшов до лисички, а вона не ворухнеться, лежить собі як мертва.
– От буде подарунок дружині! – сказав дід, узяв лисичку і поклав на сани, а сам пішов попереду.
А лисичка вибрала слушну хвилину і стала викидати потихеньку із саней усе по рибинці та по рибинці, все по рибинці та по рибинці. Повикидала всю рибу і сама втекла.
– Ну, стара, – каже дід, – який комір привіз я тобі на шубу!
– Де?
– Та м на санях – і риба, і комір.
Підійшла баба до саней: ні коміра, ні риби – почала лаяти чоловіка:
– Ах ти, такий-сякий! Ти ще надумав мене дурити!
Ту т дід зметикував, що лисичка була не мертва. Погорював, погорював, та нічого вже не зробиш.
А лисичка зібрала всю розкидану рибу в купку, сіла на дорозі і ласує. Підійшов до неї сірий вовк:
– Здрастуй, сестричко!
– Здрастуй, братику!
– Дай мені рибки!
– Налови сам і їж.
– Я не вмію.
– Ет, я ж наловила! Ти, братику, йди на річку, опусти хвоста в ополонку, сиди і примовляй: «Ловись, рибко, велика й маленька! Ловись, рибко, велика й маленька! Ловись, рибко, велика й маленька!». Рибка тобі сама на хвіст начіпляється. Та дивись сиди довго, бо не наловиш.
Вовк і пішов на річку, опустив хвоста в ополонку і почав примовляти:
– Ловись, рибко, велика й маленька! Ловись, рибко, велика й маленька!
Слідом за ним і лисиця заявилася; ходить коло вовка і примовляє:
– Яснійте, яснійте, в небі зорі! Мерзни, мерзни, вовчий хвіст!
– Що ти, лисичко-сестричко, кажеш?
– То я тобі допомагаю.
А сама хитруха знай торочить:
– Мерзни, мерзни, вовчий хвіст!
Довго-довго сидів вовк біля ополонки, цілу ніч не сходив з місця, хвіст його і приморозило. Спробував було підвестися – де там!
«Ач, скільки риби наловилось – і не витягнеш!» – думає він.
Дивиться, а жінки йдуть по воду і кричать, побачивши сірого:
– Вовк, вовк! Бийте його, бийте його!
Прибігли і почали товкти вовка – хто коромислом, хто відром, хто чим попало. Вовк стрибав, стрибав, відірвав собі хвоста і кинувся навтьоки не озираючись.
«Гаразд, – думає, – я тобі помщуся, сестричко!»
Ти м часом, поки вовкові боки м’яли, лисичці-сестричці закортіло спробувати, чи не вдасться ще що-небудь украсти. Залізла в одну хату, де жінки пекли млинці, та втрапила головою в діжку з тістом, обмурзалась і біжить. А вовк їй назустріч:
– Отак ти учиш? Мене всього потовкли!
– Ой, вовчику-братику! – каже лисичка-сестричка, – у тебе хоч кров виступила, а в мене – мозок, мене болючіше прибили, я насилу шкандибаю.
– І те правда, – каже вовк, – де тобі, сестричко, йди, сідай на мене, я тебе довезу.
Лисичка сіла йому на спину, він її й повіз.
От лисичка-сестричка сидить і тихенько наспівує:
– Битий небитого везе, битий небитого везе!
– Що ти, сестричко, кажеш?
– Я, братику, кажу: «Битий битого везе».
– Так, сестричко, так!
Ось так лисичка обхитрила вовка.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: