ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Лисиця, заєць і півник
Лисиця, заєць і півник

Жили собі лисиця і заєць. У лисиці була хатинка крижана, а в зайчика луб’яна. Прийшла весна красна – в лисиці хатинка розтала, а в зайчика стоїть, як і раніше. Попросилася лисиця до зайчика погрітися, та й самого зайчика вигнала. Іде дорогою зайчик та плаче, а йому назустріч собаки:
– Дзяв, дзяв, дзяв! Чого, зайчику, плачеш?
А зайчик каже:
– Як же мені, собаки, не плакати? Була в мене хатинка луб’яна, а в лисиці крижана, попросилась вона до мене, та мене й вигнала.
– Не плач, зайчику! – кажуть собаки. – Ми її виженемо.
– Ні, не виженете!
– Ні, виженемо.
Підійшли до хатинки:
– Дзяв, дзяв, дзяв! Забирайся, лисице, геть!
А вона їм з печі:
– Як вискочу, як вистрибну, аж клоччя полетить!
Собаки злякалися й пішли.
Зайчик знову іде і плаче. Йому назустріч ведмідь:
– Чого, зайчику, плачеш?
А зайчик каже:
– Як же мені, ведмедю, не плакати? Була в мене хатинка луб’яна, а в лисиці крижана, попросилась вона до мене, та мене й вигнала.
– Не плач, зайчику! – каже ведмідь. – Я вижену її.
– Ні, не виженеш! Собаки проганяли – не вигнали, і ти не виженеш.
– Ні, вижену!
Пішли проганяти:
– Забирайся, лисице, геть!
А вона з печі:
– Як вискочу, як вистрибну, аж клоччя полетить!
Ведмідь злякався і пішов.
Іде знову зайчик та плаче, а йому назустріч віл:
– Чого, зайчику, плачеш?
– Як же мені, воле, не плакати? Була в мене хатинка луб’яна, а в лисиці крижана, попросилась вона до мене, та мене й вигнала.
– Ходімо, я її прожену.
– Ні, воле, не проженеш! Собаки гнали – не вигнали, ведмідь гнав – не вигнав, і ти не виженеш.
– Ні, вижену.
Підійшли до хатинки:
– Забирайся, лисице, геть!
А вона їм з печі:
– Як вискочу, як вистрибну, аж клоччя полетить!
Віл злякався й пішов.
Іде знову зайчик та плаче, а йому назустріч півник із косою:
– Кукуріку! Чого, зайчику, плачеш?
– Як же мені, півнику, не плакати? Була в мене хатинка луб’яна, а в лисиці крижана, попросилась вона до мене, та мене й вигнала.
– Ходімо, я прожену.
– Ні, не проженеш! Собаки гнали – не прогнали, ведмідь гнав – не прогнав, віл гнав – не прогнав, і ти не проженеш.
– Ні, прожену!
Підійшли до хатинки.
– Кукуріку! Несу косу на плечі, хочу лисицю посікти! Забирайся, лисице, геть!
А вона почула, злякалася й каже:
– Одягаюся…
Півник знову:
– Кукуріку! Несу косу на плечі, хочу лисицю посікти! Забирайся, лисице, геть!
А вона каже:
– Шубу одягаю.
Півник утретє:
– Кукуріку! Несу косу на плечі, хочу лисицю посікти! Забирайся, лисице, геть!
Лисиця вибігла; він її зарубав косою і став із зайчиком жити-поживати і добра наживати.
От тобі казка, а мені бубликів в’язка.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: