ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Як Брехач і Побрехач пана обікрали

Як Брехач і Побрехач пана обікрали,
а попа живого вкрали
Були собі Брехач і Побрехач. Здибалися раз на дорозі, а Брехач каже:
— Ти знаєш, я такого птаха видів, що як зніс яйце, то дванадцятеро людей не могли підоймити.
А Побрехач:
— Так, так. Я того птаха видів. Він як сів на хату, то та відразу розсунулася, лише дах лишився.
А Брехач каже:
— Більше-с нічого не видів?
— Видів,— каже Побрехач,— як чоловік зрубав головку капусти, то дванадцять пар волів везли на торг. А як пустився іти дощ та як відірвав листок, то все місто сховалося.
От порозумілися Брехач і Побрехач та йдуть собі далі. Порадилися, де би то що вкрасти.
Ідуть вони та ідуть. Але заблукали до одного пана. А він мав слугу Яся, що все казки перед сном говорив. А той Ясь пішов десь на спацир.
От Брехач тихо зайшов до сіней, а там через двері з покою.
— То ти, Ясю?
— Я,— каже Брехач.
— То скажи ми що.
— Та хіба про Брехача та Побрехача.
— Та най буде,— каже пан.
— От був собі Брехач та Побрехач,— каже Брехач.— Та прийшли вони до одного багатого пана пізно.
А сам через вікно подає Побрехачу шмаття із шафи, шаплик і відра, міхи із збіжжям.
— Ну, ну? — допитує пан.
— Украли цілу шафу фанти,— каже Брехач.
— Украли, кажеш?
— І міх пшениці украли.
А пан на ліжку аж підскакує із дивниці. Як тоті злодії так потихо все покрали.
Коли дивиться Брехач — іде Ясь. Вони з Побрехачем сховались на городі і все добро закопали.
Але приходять вони через тиждень на те місце, сіли в кропиві коло паркана та й слухають, що пан каже. А він мало не плаче, бо його брат, ксьондзом робить, на ціле село сміявся, як пана обрабували, а він був у хаті.
Змилосердилися Брехач з Побрехачем над паном. Вернули йому все добро і пішли шукати попа.
І що вони придумали: пішли убрід, наловили шістсот раків, насукали з воску шістсот свічок і причепили ті свічки до раків, позасвічували та й пустили раків уночі до церкви.
Брехач надів на себе попове убрання та й править. Виходить піп надвір, коли чує: хтось у церкві співає, ніби править за мертвим.
Іде він, відмикає двері, а Брехач відразу до нього.
— Я — святий Гавриїл. Прийшов до тебе, взяти тя живцем до неба, бо-с добре служив громаді.
Піп спудився, приходить захеканий до хати та й каже до жінки.
— Лагідь мені чисту сорочку, бо я іду до неба. Прийшов щойно святий Гавриїл і наказав, аби я зараз був готовий.
Зібрався піп, прийшов до церкви, а Брехач каже.
— Святий отче, залазьте в отой міх, аби ніхто не смів видіти, як ми будемо летіти до неба.
Брехач з Побрехачем зав'язали міх, витягли через поріг попа та й тягнуть через плоти. Натовкли добре, натовкли, аж принесли під хату до його брата. Присилили до верха грушки і пустили. А міх то вгору, то вдолину. А піп звідти.
— Йой, як-то я вже високо залетів. Правда, святий Гавриїле?
— Правда, правда, — каже пан, що вийшов з хати.— Як прилетиш з неба, то аби-с більше реготався з мене, бо будемо з того рахунок здавати.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: