ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Лихо однооке
Лихо однооке

Жив коваль розкошуючи і лиха не знав.
– Що це, – казав коваль, – жодного лиха я за своє життя в очі не бачив! Хоч подивився б, яке там таке лихо на світі.
От і пішов коваль лиха шукати. Ішов, ішов, зайшов у дрімучий ліс; ніч близько, а ночувати ніде і їсти хочеться. Оглядається навсібіч і бачить: недалечко стоїть велика хата. Постукав – ніхто не відгукується; відчинив двері, зайшов – порожньо, недобре. Заліз коваль на піч і ліг спати не вечерявши.
Почав було вже засинати коваль, як двері відчинилися, і зайшла до хати ціла отара баранів, а за ними Лихо – баба величезна, страшна, з одним оком. Понюхало Лихо довкола і каже:
– Е, та в мене, певно, гості; буде мені, Лиху, чим поснідати: давненько я людського м’яса не їло.
Запалило Лихо скіпку і стягло коваля з печі, як малу дитину.
– Ласкаво прошу, нежданий гостю! Дякую, що завітав; певно, ти зголоднів і схуд, – і лапає Лихо коваля, чи гладкий, а в того від страху жижки тремтять.
– Ну, нічого робити, спершу повечеряймо, – каже Лихо.
Принесло велику в’язку дров, затопило піч, зарізало барана, розчинило і засмажило.
Сіли вечеряти. Лихо по чверті барана за раз до рота кладе, а ковалю шматок у горло не лізе, дарма що весь день нічого не їв. Питає Лихо в коваля:
– Хто ти такий, людино добра?
– Коваль.
– А що вмієш кувати?
– Та все вмію.
– Викуй мені око!
– Добре, – каже коваль, – та чи є в тебе мотузка? Треба тебе зв’язати, бо ти не дасися; я б тобі вкував око.
Лихо принесло дві мотузки: одну грубу, а іншу тоншу. Коваль узяв тоншу мотузку, узяв Лихо та й каже:
– Ану, бабцю, покрутися!
Покрутилося Лихо і порвало мотузку.
Тоді коваль узяв уже грубу мотузку, скрутив бабцю добряче.
– Ану, тепер покрутися!
Покрутилося Лихо і не розірвало мотузок.
Тоді коваль знайшов у хаті залізний шворінь, розжарив його в печі добіла, поставив Лиху на самісіньке око, на здорове, та як ударить по шворню молотом – так око тільки й зашипіло. Повернулося Лихо, розірвало всі мотузки, схопилося як навіжене, сіло на поріг і крикнуло:
– Добре ж, негіднику! Тепер ти не втечеш од мене!
Ще більше злякався коваль, сидить у кутку ні живий ні мертвий; так усю ніч і просидів, дарма що спати хотілося. Уранці стало Лихо випускати баранів на пашу, та все по одному: помацає, чи справді баран, ухопить за спину і викине за двері. Коваль вивернув свого кожуха вовною назовні, одягнув рукави і пішов навкарачки. Лихо помацало: відчуває – баран; схопило коваля за спину і викинуло з хати.
Підхопився коваль, перехрестився і ноги в руки. Прибіг додому, знайомі його питають:
– Чого це ти посивів?
– У Лиха переночував, – каже коваль. – Знаю я тепер, що таке лихо: і їсти хочеться, та не їси, і спати хочеться, та не спиш.
* Шворінь – стрижень, що слугує вертикальною віссю передка у візку.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: