ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Двоє братів
Двоє братів

В одному селі жило двоє братів. багатий та бідний. Багатий брат, може, й зайшов би часом до бідного, та лиха жінка йому цього не дозволяла. Отож брати не бачилися аж сім років.
Якось пішов бідний брат з візочком до лісу по дрова; жінка дала йому півхлібини й півголовки сиру з собою, а для голодних дітей залишилась пригорща борошна. 
Коли бідняк нарубав дров, наклав їх на візочок і прив’язав мотузкою, він сів на колоду, щоб підснідати. Вийняв з торбини хліб та сир і заходився їсти. Аж тут підходить до нього низенький чоловічок у чорній одежі й просить: 
– Дай і мені. 
Бідняк відказує: 
– Їж на здоров’я. 
І, поділивши хліб та сир пополам, дав чоловічкові. Той із смаком усе з’їв, а тоді озвався: 
– За те, що ти мене нагодував, я виконаю троє твоїх бажань. Тільки ж не забудь – проси найкращого. 
– Ось тобі мої бажання! – відповів бідняк.– Є в мене сусідка; вона завжди все на злість робить. Ледве мої діти вийдуть у двір – вона жене їх, б'є і лає. То хай вона живе зі мною в згоді. 
– Гаразд! – кивнув головою чоловічок.– Твоя сусідка сьогодні прийде до тебе в гості. 
– А ще я маю брата, який уже сім років до мене не заходить. Хочу, щоб він зі мною помирився. 
– Буде так, як ти хочеш. Брат твій сьогодні ввечері прийде до тебе. Ще чого тобі треба? 
– Ось чого. Кілька років тому мав я всього вдосталь. А тепер стоїть у мене на горищі велика скриня, порожня-порожнісінька. Колись вона завжди була повна жита. То я хотів би, щоб у ній тепер було повно грошей – золотих дукатів. 
– І це матимеш, раніш навіть, ніж додому повернешся. 
Сказавши це, чоловік у чорній одежі зник. 
Покотив бідняк свого візочка з дровами до хати. Вийшла жінка, хоче допомогти дрова позносити, а він і каже: 
– Певне, тобі й дітям хочеться їсти, та й я зголоднів. Полізь на горище, візьми там із скрині пригорщу дукатів та купи в корчмі хліба, м’яса й різного питва. Приготуй добру вечерю. 
Жінка аж остовпіла, стоїть і не знає, що на це казати. 
– Чула? Лізь на гориш та бери дукати. 
А вона: 
– Чи ти не здурів? Звідки в тій скрині дукати? Адже в ній і ламаного гроша немає. 
– Роби, що я кажу! – гримнув чоловік. 
Полізла жінка на горище, відчинила стару скриню, бачить там справді повно дукатів. Набрала вона одну, другу й третю пригорщу, а сама й слова від радості вимовити не може. Відлічила три дукати, взяла візочок і пішла до корчми купувати паляниці, м’ясо та питво. 
Діти сварливої сусідки бачили, як вона везла візочком кілька паляниць, пляшки пива, свинину й телятину. Вони побігли й мерщій розповіли про це матері. Та дуже здивувалася і, ледве смеркло, загадала дітям піти під вікна послухати, про що там у бідняків розмовлятимуть. 
Коли жінка поставила в піч горщик із м’ясом, чоловік їй каже: 
– А піди-но до брата, позич у нього мірку, будемо міряти дукати. 
Жінка пішла, позичила. Братова дуже здивувалася, що то бідний брат хоче міряти. 
Переміряв бідняк із жінкою гроші, полічив. 
– Ну, мовив,– є в нас чотирнадцять мірок дукатів. А тепер хай котресь із дітей однесе ту мірку братові. 
Взяв багатий брат мірку й думає: «Що ж вони там таке міряли?» Дивиться – а в мірці в шпаринах щось блищить. Колупнув ножем, бачить: дукати. Постукав – викотилося аж чотирнадцять дукатів. 
Тоді багача взяла ще більша цікавість. Прибіг він до брата, гукає: 
– Ви, мабуть, гроші міряли! В мірці залишилося чотирнадцять дукатів. Я їх приніс. 
А бідняк відповідає: 
– Залиш їх собі, брате. В мене є досить. 
– Звідки?! – здивувався багач. 
Бідняк оповів йому всю пригоду. 
Лиха сусідка не повірила своїм дітям і сама побігла до сусідів. Бідняк щедро почастував і її, і свого багатого брата. 
Багач повернувся додому й розказав жінці про все, що бачив і чув. А жінка йому: 
– Е, то він, мабуть, чортові продався. 
– Та де там! 
А вона знов своє: 
– За самий лиш кусень хліба й сиру чорт ніколи стільки не дасть. 
– Знаєш що, я теж піду завтра на те місце, де брат був. 
Жінка дала йому велику хлібину й дві головки сиру. 
Коли він наклав уже дровами візок і заходився їсти, з’явився чоловічок у чорній одежі й гукає: 
– Дай і мені. 
– Прошу, беріть! – радо каже багач. 
І дає йому півхлібини та головку сиру. 
Чоловічок з’їв і до нього: 
– За те, що ти мене нагодував, я виконаю троє твоїх бажань. Будь певен – вони справдяться. Тільки гляди – побажай найкращого. 
Багач не зміркував одразу, чого просити, й мовив: 
– Я б хотів порадитись із своєю жінкою. 
– То йди додому й радься. Не треба навіть повертатися сюди з відповіддю. Що собі до захід сонця тричі побажаєш, те й збудеться. 
Повернувся багач додому й розповів жінці, яке диво було з ним у лісі. 
– Та хто там знає, чи правду той чоловічок казав? Ось давай лишень спробуємо: побажай, щоб у нашої сивої телички, яка поламала собі роги, вони знову повідростали. 
Ледве багач цього побажав, приходить з хліва наймичка й каже, що в телички виросли гарні білі роги. Побігли багач із жінкою до хліва, дивляться – справді виросли роги. 
А жінка далі своє: 
– Коли б тільки ці роги не поламалися. 
Сіпнула за ріг, а він у неї в руках і залишився 
Чоловік розгнівався та як гримне: 
– Ледве ті роги повиростали, а ти вже один зламала! Щоб він тобі до голови приріс! 
Вмить так і сталося: приріс жінці ріг до голови. Хотів чоловік його відірвати, смикав, смикав – усе марно! 
Позбігалися люди, дивуються на таку чудасію, сіпають за ріг, тягнуть – не відривається... 
Сонце вже хилилося до заходу. Багач і каже сумно: 
– Двоє бажань вже здійснилося. Я знаю тільки один спосіб зарадити лихові, перше ніж сонце зайде. 
Жінчина рідня напосілася, щоб він того способу вжив. Чоловік гримнув з люттю: 
– Хай цей ріг відпаде! 
Ріг ту ж мить відпав. Але багача взяв розпач, що він такого облизня спіймав. Він утік геть з хати й подався світ за очі. 
А сварлива жінка, мабуть, чекає його й досі.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: