ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
КАЗКИ АВТОРІВ СВІТУ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ
КОЛОМИЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Наймит Мацей
Наймит Мацей

В одного пана був наймит Мацей. Працював він із ранку до вечора, і заробити нічого не міг.
Раз пішов Мацей у ліс рубати дрова. Коли це з-за кущів виходить красуня-дівчина. Дивилася, дивилася, як він рубає дрова, та й каже: 
– Може, ти, хлопче, хочеш бути моїм чоловіком? 
Дуже здивувався Мацей. 
– Коли ви, панночко, не глузуєте з бідного наймита, то і я б не від того, щоб узяти вас за дружину,– відповів він, спідлоба дивлячись на дівчину. 
– Згода, Мацею. Значить, мм поберемося. 
Сяк-так добули грошенят, почали ладнати весілля. 
– Гляди ж,– каже дівчина,– не проси пана на весілля. Буде тобі велике нещастя 
Наготували страв, поставили на стіл і пішли просити людей на весілля. Запрошують усіх, тільки пана минають. Поцілував Мацей жінку в руку й просить: 
– Ти ж дивись, в нас усе є. Чому б нам і пана не запросити? 
– Роби як хочеш,– відказує жінка.– Тільки стережися, щоб не було лиха. 
Запросили пана, посадили його за стіл в окремій світлиці. Частують усім, що є найкращого, а він мовчить та тільки очима водить. Побачив це Мацей і шепоче жінці: 
– Чого то пан так страшно дивиться? 
– А я ж тобі казала: не запрошуй пана. Буде тобі горе. 
Відгуляли весілля; кличе пан економа й пита його, як Мацея зо світу звести. 
Економ і радить: 
– А ви, пане, накажіть йому виорати ваше велике поле за один день. 
Пан покликав Мацея до себе. 
– Слухай, Мацею, щоб ти мені за один день мою землю зорав. А як ні – прощайся з життям! 
Зажурився Мацей, аж заплакав гіркими сльозами. Прийшов до жінки, а та й питає: 
– Чого ти плачеш? 
– Як же мені не плакати, коли пан наказав усю свою землю за день виорати. А як ні – він мене вб’є. 
– Ось бачиш, я ж тобі казала: не клич пана па весілля! А ти не послухав. Та не журися: все буде гаразд. Бери плуг і йди в поле. Заори одну тільки скибу навколо всього поля. 
Мацей так і зробив. Заорав одну скибу навколо поля – і раптом пагорки, луки й видолинки, що були на цій землі, самі зрівнялися, вкрилися чорною ріллею, наче хтось їх виорав за одну мить. Постояв, постояв Мацей, подивився на це й повернувся додому ще до вечора, весело посвистуючи й наспівуючи. 
Економ здивувався. 
– Що за лихо? Невже він зовсім не орав? 
Вийшов у поле, а воно рівнесеньке, як стіл, і гарно виоране. Побіг економ, каже про це панові. Пан гнівається, волосся па собі рве. 
– Що ж це ти мені порадив? Тепер ніде мої овечата пасти! 
– Не турбуйтеся, пане. Накажіть Мацейові вирубати за день усі ваші ліси. 
– Покликати сюди Мацея! 
Приходить Мацей, а пан йому: 
– Слухай ти, дурню, щоб ти мені за день вирубав усі мої ліси. Як не вирубаєш – самому тобі голову зрубаю. 
Засмутився Мацей, з плачем іде додому. 
– Чого ти плачеш, Мацою? 
– Як же мені не плакати, коли пан наказав за один день увесь ліс вирубати, а не зроблю цього, він мені самому голову зрубає. 
– Бачиш, не послухав мене, покликав пана на весілля! Я ж тобі казала: буде нещастя. Та не журися, ми й з цим дамо собі раду. Бери сокиру і йди в ліс. Тільки в хащу не заходь. Стій на узліссі та бий обухом по деревах. 
Пішов Мацей і зробив так, як йому жінка сказала. Тільки стукне обухом по дереву – воно й валиться. 
Ще сонце високо в небі, а вже всі дерева лежали на землі. Мацей повернувся додому, ходить по подвір’ї та посвистує. 
Побачив його економ та аж здивувався. Побіг до лісу – а ліс увесь вирубаний. 
Пішов економ до пана. Пан, вислухавши економа, аж за голову схопився та й ну його лаяти за дурну пораду. 
– Майте, пане, терпіння, ми того Мацея все одно притиснемо. Біля вашого будинку є став. Нехай він, де хоче, подіне з нього воду. От загадайте не Мацею! 
– Покликати Мацея сюди! 
Приходить Мацей, а пан до нього: 
– Щоб ти сьогодні до ночі осушив мій став! Де хоч подінь з нього воду! А не зробиш цього – прощайся з життям. 
Похилив голову Мацей, з плачем пішов додому. 
– Чого ти плачеш, чоловіче? – питає жінка. 
– Як же мені не плакати, коли пан наказав до вечора осушити став. А як ні – голову мені зрубає... 
Було б мене слухати, то не мав би такого лиха. Та не журися – якось зарадимо біді. Йди до ставу й лягай на березі. Може, тебе хтось битиме, смикатиме – не підводься. 
Пішов Мацей і зробив так, як йому жінка радила. Чує: вода тільки загула й почала зникати. 
Побачив це економ – і до Мацея. Лає його, товче, б’є ногами. Та Мацей і з місця не зрушив. 
Прийшов сам пан. Як побачив, що вода із ставу зникає, почав Мацея умовляти, золоті гори обіцяти, аби тільки вій підвівся. А Мацей лежить, ніби нічого й не чує. 
Тим часом уся вода із ставу зникла, дно стало сухе. 
Розгнівався пан па економа, аж ногами тупотить. Стільки збитків йому, а Мацей живий... Годі економ і радить: 
– Влаштуйте, пане, великий бал, накажіть запросити гостей. А Мацеєві накажіть грати на скрипці. Мацей простий мужик, у панів на балах не бував, і грати зовсім не вміє. 
– Покликати сюди Мацея! 
Покликали Мацея в палац, і пан йому каже: 
– Я влаштую бал, а ти гратимеш на скрипці до танців. Як не зробиш цього, накажу тебе вбити. 
Тяжко зажурився Мацей, бо відколи жив. і не бачив скрипки. Пішов додому з плачем. Побачила його жінка й питає: 
– Чого ти плачеш? 
– Як же мені не плакати, коли пан загадав мені па скрипці грати, та ще й сказав – як не буду грати, він мене вб’є. А я ж ізроду скрипки в руках не тримав. 
– Чи я тобі не казала, Мацею: не проси пана па весілля, бо лихо тебе спіткає. Так і сталося. Але в мене є й па це спосіб. Іди в ліс, вилізь на ялинку, першу скраю, і гойдайся на гілці, аж доки з неї впаде скрипка. Тоді хутенько хапай її й грай, аж поки втомишся. 
Пішов Мацей до лісу й зробив точнісінько так, як йому сказала жінка. Гойдався він, гойдався на гілці, раптом бачить – на землю падає скрипка. Мацей хутенько скочив униз, схопив її й заграв. І так він грав, що люди на селі покинули роботу та слухали, а деякі аж на дах повилазили. Веселий повернувся Мацей додому. 
На другий день покликали його грати в пана. Мацей заграв, мов учений скрипаль, а панн почали танцювати. Він грає й грає. Гості вже повтомлювались, просять, щоб вій перестав. А Мацей не хоче. 
– Треба,– каже,– панові борг відробити. 
З панів уже піт градом ллє, вони й хотіли б перестати танцювати, але не можуть. їм уже й говорити несила, тільки кивають па Мацея, щоб перестав. А Мацей грає веселіше й веселіше. 
Почав тут пан благати: 
– Мацею, перестань грати! Дам тобі хату й клапоть землі, тільки перестань!.. 
– Напишіть, пане, що більш не будете мене чіпати. 
І подає Мацей пайові папір. Пан танцює й пише, танцює й пише. Нарешті написав, що більш не чіпатиме Мацея, а свідки підписали. 
Тоді Мацей перестав грати. Взяв папір і пішов веселий додому.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: