ТЕКСТОВІ МАТЕРІАЛИ
ГОЛОВНА
АВТОРСЬКІ ВІРШІ
ЛIЧИЛКИ
АНЕКДОТИ
ВЕСЕЛІ ІСТОРІЇ
КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
ЛЕГЕНДИ УКРАЇНИ
ЗАГАДКИ
ЦЕ ЦIКАВО
ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ
БАЙКИ
РОЗВИВАЮЧІ КАРТИНКИ
РОЗМАЛЬОВКИ
ФЛЕШ-РОЗМАЛЬОВКИ
СТIНГАЗЕТИ
ПРОПИСИ
Наймит Мацей
Наймит Мацей

В одного пана був наймит Мацей. Працював він із ранку до вечора, і заробити нічого не міг.
Раз пішов Мацей у ліс рубати дрова. Коли це з-за кущів виходить красуня-дівчина. Дивилася, дивилася, як він рубає дрова, та й каже: 
– Може, ти, хлопче, хочеш бути моїм чоловіком? 
Дуже здивувався Мацей. 
– Коли ви, панночко, не глузуєте з бідного наймита, то і я б не від того, щоб узяти вас за дружину,– відповів він, спідлоба дивлячись на дівчину. 
– Згода, Мацею. Значить, мм поберемося. 
Сяк-так добули грошенят, почали ладнати весілля. 
– Гляди ж,– каже дівчина,– не проси пана на весілля. Буде тобі велике нещастя 
Наготували страв, поставили на стіл і пішли просити людей на весілля. Запрошують усіх, тільки пана минають. Поцілував Мацей жінку в руку й просить: 
– Ти ж дивись, в нас усе є. Чому б нам і пана не запросити? 
– Роби як хочеш,– відказує жінка.– Тільки стережися, щоб не було лиха. 
Запросили пана, посадили його за стіл в окремій світлиці. Частують усім, що є найкращого, а він мовчить та тільки очима водить. Побачив це Мацей і шепоче жінці: 
– Чого то пан так страшно дивиться? 
– А я ж тобі казала: не запрошуй пана. Буде тобі горе. 
Відгуляли весілля; кличе пан економа й пита його, як Мацея зо світу звести. 
Економ і радить: 
– А ви, пане, накажіть йому виорати ваше велике поле за один день. 
Пан покликав Мацея до себе. 
– Слухай, Мацею, щоб ти мені за один день мою землю зорав. А як ні – прощайся з життям! 
Зажурився Мацей, аж заплакав гіркими сльозами. Прийшов до жінки, а та й питає: 
– Чого ти плачеш? 
– Як же мені не плакати, коли пан наказав усю свою землю за день виорати. А як ні – він мене вб’є. 
– Ось бачиш, я ж тобі казала: не клич пана па весілля! А ти не послухав. Та не журися: все буде гаразд. Бери плуг і йди в поле. Заори одну тільки скибу навколо всього поля. 
Мацей так і зробив. Заорав одну скибу навколо поля – і раптом пагорки, луки й видолинки, що були на цій землі, самі зрівнялися, вкрилися чорною ріллею, наче хтось їх виорав за одну мить. Постояв, постояв Мацей, подивився на це й повернувся додому ще до вечора, весело посвистуючи й наспівуючи. 
Економ здивувався. 
– Що за лихо? Невже він зовсім не орав? 
Вийшов у поле, а воно рівнесеньке, як стіл, і гарно виоране. Побіг економ, каже про це панові. Пан гнівається, волосся па собі рве. 
– Що ж це ти мені порадив? Тепер ніде мої овечата пасти! 
– Не турбуйтеся, пане. Накажіть Мацейові вирубати за день усі ваші ліси. 
– Покликати сюди Мацея! 
Приходить Мацей, а пан йому: 
– Слухай ти, дурню, щоб ти мені за день вирубав усі мої ліси. Як не вирубаєш – самому тобі голову зрубаю. 
Засмутився Мацей, з плачем іде додому. 
– Чого ти плачеш, Мацою? 
– Як же мені не плакати, коли пан наказав за один день увесь ліс вирубати, а не зроблю цього, він мені самому голову зрубає. 
– Бачиш, не послухав мене, покликав пана на весілля! Я ж тобі казала: буде нещастя. Та не журися, ми й з цим дамо собі раду. Бери сокиру і йди в ліс. Тільки в хащу не заходь. Стій на узліссі та бий обухом по деревах. 
Пішов Мацей і зробив так, як йому жінка сказала. Тільки стукне обухом по дереву – воно й валиться. 
Ще сонце високо в небі, а вже всі дерева лежали на землі. Мацей повернувся додому, ходить по подвір’ї та посвистує. 
Побачив його економ та аж здивувався. Побіг до лісу – а ліс увесь вирубаний. 
Пішов економ до пана. Пан, вислухавши економа, аж за голову схопився та й ну його лаяти за дурну пораду. 
– Майте, пане, терпіння, ми того Мацея все одно притиснемо. Біля вашого будинку є став. Нехай він, де хоче, подіне з нього воду. От загадайте не Мацею! 
– Покликати Мацея сюди! 
Приходить Мацей, а пан до нього: 
– Щоб ти сьогодні до ночі осушив мій став! Де хоч подінь з нього воду! А не зробиш цього – прощайся з життям. 
Похилив голову Мацей, з плачем пішов додому. 
– Чого ти плачеш, чоловіче? – питає жінка. 
– Як же мені не плакати, коли пан наказав до вечора осушити став. А як ні – голову мені зрубає... 
Було б мене слухати, то не мав би такого лиха. Та не журися – якось зарадимо біді. Йди до ставу й лягай на березі. Може, тебе хтось битиме, смикатиме – не підводься. 
Пішов Мацей і зробив так, як йому жінка радила. Чує: вода тільки загула й почала зникати. 
Побачив це економ – і до Мацея. Лає його, товче, б’є ногами. Та Мацей і з місця не зрушив. 
Прийшов сам пан. Як побачив, що вода із ставу зникає, почав Мацея умовляти, золоті гори обіцяти, аби тільки вій підвівся. А Мацей лежить, ніби нічого й не чує. 
Тим часом уся вода із ставу зникла, дно стало сухе. 
Розгнівався пан па економа, аж ногами тупотить. Стільки збитків йому, а Мацей живий... Годі економ і радить: 
– Влаштуйте, пане, великий бал, накажіть запросити гостей. А Мацеєві накажіть грати на скрипці. Мацей простий мужик, у панів на балах не бував, і грати зовсім не вміє. 
– Покликати сюди Мацея! 
Покликали Мацея в палац, і пан йому каже: 
– Я влаштую бал, а ти гратимеш на скрипці до танців. Як не зробиш цього, накажу тебе вбити. 
Тяжко зажурився Мацей, бо відколи жив. і не бачив скрипки. Пішов додому з плачем. Побачила його жінка й питає: 
– Чого ти плачеш? 
– Як же мені не плакати, коли пан загадав мені па скрипці грати, та ще й сказав – як не буду грати, він мене вб’є. А я ж ізроду скрипки в руках не тримав. 
– Чи я тобі не казала, Мацею: не проси пана па весілля, бо лихо тебе спіткає. Так і сталося. Але в мене є й па це спосіб. Іди в ліс, вилізь на ялинку, першу скраю, і гойдайся на гілці, аж доки з неї впаде скрипка. Тоді хутенько хапай її й грай, аж поки втомишся. 
Пішов Мацей до лісу й зробив точнісінько так, як йому сказала жінка. Гойдався він, гойдався на гілці, раптом бачить – на землю падає скрипка. Мацей хутенько скочив униз, схопив її й заграв. І так він грав, що люди на селі покинули роботу та слухали, а деякі аж на дах повилазили. Веселий повернувся Мацей додому. 
На другий день покликали його грати в пана. Мацей заграв, мов учений скрипаль, а панн почали танцювати. Він грає й грає. Гості вже повтомлювались, просять, щоб вій перестав. А Мацей не хоче. 
– Треба,– каже,– панові борг відробити. 
З панів уже піт градом ллє, вони й хотіли б перестати танцювати, але не можуть. їм уже й говорити несила, тільки кивають па Мацея, щоб перестав. А Мацей грає веселіше й веселіше. 
Почав тут пан благати: 
– Мацею, перестань грати! Дам тобі хату й клапоть землі, тільки перестань!.. 
– Напишіть, пане, що більш не будете мене чіпати. 
І подає Мацей пайові папір. Пан танцює й пише, танцює й пише. Нарешті написав, що більш не чіпатиме Мацея, а свідки підписали. 
Тоді Мацей перестав грати. Взяв папір і пішов веселий додому.



Додати комментар
Ваше им'я:
Ваш коментар:
код:   повторіть код: